Написав, мабуть, одну з найважливіших для мене статей за останній час. Не про “чарівні аналізи”. Не про модний check-up. Не про “секретні дефіцити”. А про дуже небезпечний феномен сучасної медицини: страх “нічого не пропустити”. Коли лікар:☑️ призначає десятки аналізів “про всяк випадок”;☑️ шукає хвороби там, де їх немає;☑️ лікує цифри замість людини;☑️ працює не для пацієнта, а для майбутнього рецензента, скарги чи власної тривоги. Парадокс у тому, що така медицина часто стає не якіснішою, а гіршою. У статті я розбираю:• чому надмірні обстеження можуть шкодити;• як виникає каскад “аналіз → випадкова знахідка → нові аналізи → непотрібне лікування”;• що таке defensive medicine;• чому пострадянська культура медицини частково сформувала це мислення;• чому “зробити все можливе” ≠ “зробити правильно”;• чому хороший лікар іноді відрізняється саме тим, що НЕ призначає зайвого. Це не текст “проти аналізів”. Це текст за клінічне мислення, доказову медицину і професійну зрілість. Думаю, багато лікарів впізнають у цьому себе, свої страхи, свої розбори випадків і свою щоденну практику. А пацієнтам це допоможе краще зрозуміти: більше обстежень не завжди означає кращу медицину. Мені буде цікава ваша думка. Особливо колег, які працюють у реальній клінічній практиці, а не в ідеальному світі з підручників. Посилання на статтю: https://klinika.medvedev.ua/medytsyna-nichoho-ne-propusty/