Тепло і затишок конформізму

Раніше було простіше. Суспільство знало як тобі треба жити. Батьки – де і на кого вчитися. А партія – де працювати. Потім все почало змінюватися. Спочатку відносно повільно і обережно, а потім – такими темпами, що багато хто взагалі перестав за цим встигати. Ворота відчинені, і йди собі куди хочеш. Продуктивність, бунтарство, топ-перформінг і one more thing стали свого роду культом. А заплив по течії і бажання просто не напрягатися – позиціонується як риса невдах. Але все це фігня, малята. Динамічні зміни – це не для всіх. Робити вибір – не просто. А навчитися приймати правильні рішення – ще складніше. Багатьом людям цілком окей вести себе так, як це прийнято в рамках їхнього соціального класу, прив'язаної кимось ідентичності, сімейних традицій чи суспільних стереотипів. Так простіше і комфортніше. Це місце, у якому затишно. І це нормально. Тому залиште надмірний пафос інфоциганам з Інсти і їм подібним персонажам. Кожен може жити ту версію життя, сценарій якого йому заходить найбільше. Незалежно від того, що там думає черговий істеричний гуру, якого вам підсунули алгоритми ТікТоку. А все решта, як каже моя бабця – від лукавого.