Кіт і Лампа | ​​Стівен Кінг — “Долорес Клейборн”. Бути людиною — то робити вибірСпоч...

​​Стівен Кінг — “Долорес Клейборн”. Бути людиною — то робити вибірСпочатку цей роман Кінга мені не дуже зайшов, перш за все через переклад, у якому перекладач від КСД явно перегнув палицю, включаючи в мову головної героїні занадто багато (як на мене) діалектизмів і говірки. Я це все без проблем розумію і знаю, але навряд чи це скажеш навіть про мого сина, якщо він раптом надумає прочитати історію Долорес Клейборн через якийсь десяток років після того, як я пишу цю рецензію. Але все це штука особиста, декому, навпаки, сподобалося, бо як висловився один з коментарів – “не могла неосвічена сільська жінка розмовляти правильною літературною мовою”.Тому окей, цей момент оминемо. Як я вже писав – сприйняття, це штука особиста.“Долорес Клейборн” – ніби і невеликий (особливо по міркам Кінга) роман, але він якийсь, так би мовити, “тягучий”. Що й не дивно, адже в цій історії перед вами пройде, у буквальному сенсі, все життя головної героїні.Непросте життя. З реалістичним зображенням того, яким воно було у середині минулого століття, у віддаленій місцині, і в не обтяженому емпатією соціальному середовищі. А життя тоді важко було назвати легкою прогулянкою для будь-кого.Не кажучи вже про жінку, чоловіка якої точно не назвеш надійною опорою і взірцем того, яким мав би бути голова сім’ї. Це історія через призму сприйняття світу однією людиною, без екшну і без “вселенського Зла”, без детально прописаних персонажів і світу, і навіть сама книжка не розділена на чіткі глави і частини.Вона йде суцільним полотном, а за рахунок емоцій Долорес – відчувається атмосферною і живою, повільно розкручуючись, все глибше западаючи в душу, коли книжка наближається до завершення.“Долорес Клейборн” – це роман про злочин і кару, про те, як багато всього може бути сховано від чужих очей, і наскільки важливими є наші емоції і взаємини з іншими людьми.Особливо – по-справжньому дорогими нам людьми. Бо саме ці почуття і є тими фарбами, якими реальність розфарбовує чорно-біле полотно нашого життя, роблячи його яскравим і сповненим сенсами. Дуже особистий, сповнений деталями і просочений емоціями, сильний роман. Нетиповий для Кінга, але в літературному плані – один з найкращих у Майстра.Цитати з книжки• Ні небі, ні на землі нема такої сили, яка би не дала людям думати найгірше, коли їм так хочеться.• Деколи ми мусимо бути строгими, щоб робити добро, — як лікарі, які щеплюють дітей, навіть як знають, що дитина буде ревіти й не зрозуміє того. • Мені би до чорта більше хтілось чути, як вона сміється, аніж плаче, але я була готова брати, що дають.• — Інколи, щоб вижити, доводиться бути гоноровою сукою, — каже вона. — Іноді бути сукою — єдине, що жінці лишається.• І ше я шо зрозуміла — той один цілунок ніц не змінив. Цілуватися хто хоч’ може, якшо так подумати. Цілунком Юда Іскаріот видав римлянам Христа.• Вона кивнула, але очі від мене не відводила. Тогди вони в неї були сині й темніші, ніж я колись виділа, — кольору океану відразу за шквальною лінією. • Мені шістдесят пʼять, і десь пʼятдесят із тих років я знаю, що бути людиною — то робити вибір, а потому платити рахунки, як вони приходять. Деякі вибори страшенно паршиві, але то не значить, шо людина може просто так їх лишити й піти.• Бувають часи в людськім житті, де нема дійсних хвилин, того їх не можна полічити.• Ви ж, певно, примічали, що як шось одно йде зле, то всьо решта так само летить до дідька?• Час — то також протока, знаєте, як та, шо між островами й материком, але єдиний пором, шо її перетинає, — то памʼять, і вона як корабель-привид — якшо хочеш, шоби вона пропала, з часом так і буде.#книжкова_полиця