Кіт і Лампа | ​​Суєта великих містЯ не люблю великі міста типу Києва, де здається на...

​​Суєта великих містЯ не люблю великі міста типу Києва, де здається навіть вуличні кіоски скоро будуть будувати на декілька поверхів. Мені не подобається перебувати посеред мурашника, комахи у якому безкінечно кудись біжать, забуваючи про те, що вони взагалі живуть.Хоча сам живу у Львові, який навряд чи назвеш маленьким, але мій будинок знаходиться у районі біля лісу, на тихій вулиці, подалі від магістральних трас. Виявляється, не обов'язково тікати подалі від центру — якщо відійти трохи в бік, можна знайти потрібний тобі тихий закуток.До чого це я веду? Та просто випадково натрапив на статтю у Bloomberg, опубліковану ще в далекому 2012 ("Why People in Cities Walk Fast"), і вирішив її у двох словах переказати, бо комусь з вас це може бути теж цікаво. У статті розповідається про те, що адаптація людей до міського перевантаженого життя, виробляє у них характерні поведінкові звички, які можна виміряти. Однією з таких особливостей є те, що середня швидкість ходи людей збільшується по мірі збільшення міста, у якому вони живуть.Виявляється, такі дослідження сягають коренями ще у 1970-ті роки, коли психологи почали вивчати взаємозвязок між зростаючою популяцією людей та поведінкою окремого індивіда. Дослідження проводилися в різних країнах і різних містах, а отримана кореляція між швидкістю ходьби та чисельністю населення була разюче лінійною.Виникло одразу декілька теорій які це пояснювали:— швидка хода є одним з видів поведінки, яка зменшує інтенсивність "соціального втручання" у реаліях надмірного скупчення людей у містах;— сенсорне/когнітивне перевантаження міста викликає соціальну реакцію відсторонення - в даному випадку, швидку рухову дію - для обмеження надмірної стимуляції зі сторони навколишнього середовища;— у великому місті зростає як зарплата так і вартість життя, а разом із цим і вартість часу його жителя. У результаті життя стає більш поспішним і виснажливим.Як на мене, кожна теорія по-своєму правильна, але саме третій варіант впливає на нас найбільше.Це справді непросто - навчитися зупинятися і осмислювати своє життя. Не стати однією з тих мільйонів піщинок, які вітром шаленого темпу сучасного життя, проносяться міськими тротуарами, спалюючи в цій суєті дні, місяці і роки.Вміти помічати, коли тебе в це занадто втягує. Коли, пора відійти в сторону і зупинитися. Зайнятися чимось, що приносить задоволення, а не просто висить у списку справ. Подарувати свій час тим, спілкування з ким куди важливіше за баланс на карті.Навколишня суєта нікуди не дінеться. Уся ця метушня була до і буде після нас. Але ти сам і цей конкретний момент, більше не повторяться.Це одна з тих небагатьох речей, розуміння яких багато чого змінює.— #стиль_життяПригостити автора кавою і печеньками можна на Patreon.