«Materialists» — ромком з нульових, який неочікувано опинився в світі тіндера й терапії#безспойлерів Режисерка Селін Сон знову працює з темами близькості та вибору в стосунках, як в її дебютному фільмі «Past Lives».Тільки тепер — через жанр ромкому.«Матеріалісти» — витончена історія про експертку з побаченнь, яка намагається розібратися не лише з почуттями клієнтів, а й зі своїми. Дакота Джонсон, наче мем Джона Траволти з «Кримінального чтива», у центрі любовного трикутника між харизмою Педро Паскаля й чутливістю Кріса Еванса. Обидва персонажі — повноцінні, живі, неоднозначні. Жодних спрощень, лише варіанти, в яких завжди щось важить: емоції, гроші, страх, самоповага.Для головної героїні стосунки — це математика, а для нас, глядачів — «вибір Софі», такий собі параліч вибору і я можу зрозуміти чому)Два краша — один з мрій, а інший [колишній] з мрій, які не здійснились.І це ми не говоримо про акторів, які класно виконують свою роботу.Селін Сон працює з жанром, проте не з іронією, а з інтелектом. Вона дозволяє героям говорити про гроші, логіку, вигоду — і це не руйнує романтику, а робить її щільнішою, реалістичнішою. Сучасність виховує людей не зі світу рожевих поні, де «жили вони довго і щасливо», а скоріше, з реальності, де черга невдалих побачень більше зневірює, ніж надихає.Режисура пані Селін знову інтимна, дихаюча, з увагою до поглядів, пауз і міста, який відіграє свою роль, як у «Past Lives», але тут більше грайливості, ритму та світла.І менше глибини. На жаль)Проте це мої очікування і мої проблеми.І щоб я вам тут не сказала, ви все одно, скоріш за все, вже купили квиток і правильно зробили)«Матеріалісти» — це нарешті, той ніжний ромком з нульових, який згадав ким був і погодився змінитись в сучасному світі.Всім кохання, бо воно є дійсно рушійною силою життя зараз… завжди!І тотальний енджой при перегляді🤍P.S. Зробила вам плейліст в епл з пісень «Матеріалістів». Спотік додам пізніше.Пісню «My Baby» Japanese Breakfast, яку спеціально написали під фільм, вже сама заслухала до дир)