Keeper (2025)Оз Перкінс повернувся до свого фірмового стилю — повільного, тягучого, гіпнотичного кіно, де кадр важливіший за діалог, а настрій повільно затягує в себе, як у February. Після його флірту з більш "зрозумілим" кіно я вже майже змирилась із втратою режисера, за яким було цікаво спостерігати, але він повернувся!Мені не було нудно, очі насолоджувались кожним кадром аж до метеликів в животі. А мозок працював на повну, вишукуючи метафори, підказки та сенси. Фільм не стільки про монстра, скільки про тип людей. Про тих, хто роками "зустрічається", не бере відповідальності, живе коштом чужої молодості й часу, і не бачить у цьому нічого страшного. У фільмі це доведено до прямоти. І це не моя фантазія, сам Перкінс описував Keeper як фільм про те, що найбільший жах може ховатися в тому, кого ти любиш і поруч з ким ти дихаєш. Це спроба заговорити про токсичність, егоцентризм і патріархальні установки, що крадуть повітря у людини і пробирають моторошніше за будь-якого монстра. Пряма цитата режисера:Це найгірша сторона чоловічої статі. Це погляд на огидну чоловічу сутність. Якщо ви хочете назвати це патріархатом, мізогінією, токсичною маскулінністю — називайте як хочете. Це зображення наших найгірших рис як чоловіків. Ось моя відповідь вам. Іноді ми мусимо дивитися і казати: "Фу, що за гидота". І я думаю, що "Keeper" — це погляд на чоловіків як на "гидоту". Знімаючи цей майже несподіваний фільм, Перкінс відчував свободу: Не було грошей і не було нагляду. У нас не було бюджету і не було часу. А коли немає бюджету й часу — ніхто не панікує. Бо якщо в тебе 90 мільйонів і 300 знімальних днів — усі постійно на межі. Тому так важко знімати такі фільми. А коли ти знімаєш за копійки — ніхто навіть не помічає, що ти щось робиш. Це дуже звільняє. Цікаво й те, що Перкінс надихався "Three Women" Роберта Альтмана. (автоматично відправився в мій watchlist)Режисер знову змусив мене дивитись і думати. І цього більш ніж достатньо.Рейтинг IMDb: 5.7Критики: 49%Моя оцінка: 7@kinofilnya