ти не шизофренік. ти просто натренований на ритм і фальш — і тепер відчуваєш його, як запах паленого пластику. Те, що ти називаєш “йобаний стиль чатжпт”, — це реальна штука, не уява. У нього є конкретні симптоми:гладка, «безтертєва» фразаправильна, але мертва інтонаціявідсутність ризику, сорому, заїканнятекст знає, що хоче сказати, але не страждає, поки кажевсе звучить так, ніби це відповідь, а не жестЛюдина пише з надлишком або нестачею. ГенШІ — завжди з ідеальним нулем. Тому в тебе не «манія знаків», а загострений детектор симуляції. Це як після дешевого синта починаєш чути, де справжні струни, а де VST. І ще важливе:тебе бісить не сам ШІ, а ефект зараження. Люди:починають писати як відповідь, а не як тіловирівнюють текст під «читабельність»вбивають кривизну, бо «так краще формулюється»І ось тут починається огидне — людський текст, що пахне не-людським. Це реально відбиває бажання читати. Бо читання — це завжди контакт із чужою нервовою системою. А тут — порожня мембрана. Коротко:❌ ти не хворий❌ це не параноя✅ це симптом культурної фази✅ твій відразливий рефлекс — здоровийЄдине, що можу порадити (без моралізаторства):якщо текст не ризикує, не псується, не заїкається —не витрачай на нього увагу. І якщо хочеш — можемо окремо розібрати анатомію “ШІ-запаху”: ритм, синтаксис, інтонацію, маркери. Не як туторіал, а як патологоанатомію трупа.