Більшість людей хоча б раз стикалися з розумінням, що певна поведінка не працює, але все одно продовжували діяти так само. Це може стосуватися уникання складних розмов, надмірного контролю, самокритики або інших звичних способів справлятися з труднощами.Одна з причин полягає в тому, що психіка зазвичай віддає перевагу знайомому перед невідомим. Навіть якщо певна стратегія не приносить бажаного результату, вона залишається передбачуваною і хоч скількись допоміжною. Натомість нові способи поведінки пов’язані з невизначеністю, ризиком помилки та необхідністю витрачати більше зусиль.Важливо й те, що багато неефективних стратегій колись дійсно допомагали. Наприклад, уникання могло тимчасово знижувати тривогу, а надмірний контроль - створювати відчуття безпеки. Психіка продовжує використовувати знайомий механізм навіть тоді, коли його користь уже значно менша за його ціну.Зміни ускладнюються ще й тим, що нова стратегія рідко приносить результат одразу. Певний час вона може викликати більше дискомфорту, ніж звична поведінка, що створює спокусу повернутися до старого способу дій.Саме тому усвідомлення проблеми не завжди автоматично призводить до змін. Формування нових моделей поведінки потребує часу, повторення та готовності витримувати тимчасовий дискомфорт, який супроводжує майже будь-який розвиток.