Помічати власний успіх - це здатність фіксувати результати своєї діяльності і визнавати їх як значущі. Для багатьох людей це виявляється значно складнішим, ніж помічати помилки або недоліки.Однією з причин може бути звичка фокусуватися на тому, що ще не зроблено. Коли увага спрямована на наступні задачі або цілі, досягнуте швидко переходить у категорію норми і перестає викликати відчуття задоволення результатом.Також важливу роль відіграють внутрішні стандарти. Якщо вони високі або постійно змінюються, навіть об’єктивно очевидний успіх може не відповідати очікуванням. У такому випадку він не інтегрується як досягнення, а оцінюється як недостатній.Ще один фактор - спосіб інтерпретації. Наприклад людина може пояснювати власні результати зовнішніми обставинами (пощастило, так склалося), тоді як помилки приписує собі. Це знижує відчуття власного внеску і ускладнює формування стабільної самооцінки.З часом формується патерн, у якому успіх не накопичується як досвід. Він не стає опорою для подальших дій, а швидко зникає з фокусу уваги. У результаті навіть при наявності результатів зберігається відчуття, що нічого особливого не зроблено.Більш стійке сприйняття власних досягнень пов’язане з навичкою свідомо їх фіксувати і визнавати власну роль у результаті. Це дозволяє поступово формувати реалістичне уявлення про свої можливості і знижує залежність самооцінки від постійних доказів.