Завищені очікування часто сприймаються як прагнення до якості та відповідальності. Бажання зробити щось як слід здається логічним і соціально схвалюваним. Проте саме такі очікування від себе нерідко стають причиною внутрішнього опору ще до початку дії.Коли вимоги до результату надто високі, будь-яка дія автоматично пов’язується з ризиком не відповідати їм. Це підвищує внутрішню напругу й переводить фокус із процесу на можливу помилку або оцінку. У такому стані психіці простіше уникнути дії, ніж витримувати постійне відчуття недостатності.Крім цього завищені очікування часто не мають чітких критеріїв: незрозуміло, з чого саме почати і коли результат буде достатнім. Завдання сприймається як об’ємне й нечітке, що посилює опір і прокрастинацію.Парадоксально, але високі очікування можуть знижувати ефективність діяльності. Людина витрачає більше ресурсу на самоконтроль і внутрішній тиск, ніж на саму дію. У результаті зменшується спонтанність, гнучкість і здатність коригувати процес у ході виконання.Зниження очікувань не означає відмову від якості. Йдеться про тимчасове зменшення вимог до старту й проміжних результатів. Коли дія стає доступною в реальному, а не ідеальному форматі, з’являється рух, а разом із ним і можливість поступового вдосконалення.