Як виявилось, колись всі ці знайдені документи, листи, листівки, пляшки, газети, етикетки зберігалися в коморі цього будинку ще від власника. Довго лежало, бо дожило до радянських часів. А потім місцеві весь цей "хлам" (нагадаю: красиві документи на бланках, листівки, листування, чеки, пляшки з етикетками...) не в музей віддали, не виставку зробили, не в Фб виставили для краєзнавців і істориків, не в школі в куток історії, а просто перемішали його з глиною, пляшки побили, домішали попіл, та засипали перекриття між балками, коли робили ремонт на горищі. І знов таки. Вибачте за всю цю довгу історію. Ще раз хочемо наголосити: любіть своє місто! Любіть свою вулицю і свій будинок; свої мармурові сходи, свої ковані перила, свої дерев‘яні вхідні двері зі старою скрипучою ручкою. Так, навіть якщо вона стара, навіть якщо вони розсохлися і страшні. Це треба вивчати. Навіть якщо вам здається, що там нічого нема цікавого, можливо хтось інший, хто в цьому розбирається краще, побачить в цьому історичну цінність! Це треба очищати, реставрувати, якщо ніяк не можна, то реконструювати, оновлювати, систематизувати. Не викидайте старі двері, не збивайте стару ліпнину, не замазуйте поверх старі фасади. Так, як з історії кожної родини складається історія країни, так і з історії дверей, підвалу і горищ - складається історія міста. Ці історії (країни та міста) і так нещадно ґвалтували, руйнували, палили попередні режими, системи. Ми так багато втратили ТОДІ. Ми так багато втрачаємо ЗАРАЗ. Зараз місто нещадно руйнує і палить ворог. Я розумію, місто під мінами, градами, КАБами, і під всім цим думати про історію і культуру важко... але необхідно. Але саме ми з вами можемо це зберегти. Про знахідки будемо писати і далі