Спогади №5Продовження зі спогадів нашого двоюрідного діда (брат діда) про життя в Херсоні під час окупації 1941-1944 або одразу після. (під час окупації йому було років 8–9)"Щоб заробити хоч якісь гроші — у спеку я брав відро холодної води й кружку. Ми йшли з хлопцями, або з меншим братом, або я сам в людні місця або на ринок і за копійки пропонували перехожим напитися смачної холодної води. Або купували в газетному кіоску багато газет і несли їх продавати на ринок. У кіоску — по 20 копійок, а ми продавали по 1 рублю. А мій брат Шурик (Олександр) ніколи мені не допомагав. Він був молодший і завжди відвертався від роботи. За це я на нього постійно сердився. Інколи, коли справді було за що сердитися — бив його. Нє, ну а шо?""Часто в сусідніх дворах і на сусідніх (не на своїй) вулицях діставалося від місцевої пацанви. Щось здобути в ті часи — означало вижити. А якщо здобуваєш не у своєму дворі - небезпечно. А шо там здобувати у своїх володіннях? Все шо модна було - вже здобуто. Часто доводилося рятуватися втечею від пацанви. Вони були налаштовані серйозно і явно хотіли не говорити. У мене біля кожних вхідних дверей у своєму дворі лежало 2–3 камені або цеглини — на випадок самооборони. Знаєш, навіщо два? Один — влучно кинути в г0л0ву, коли підійдуть ближче, а другим — уже в рук0пашну. Двори ж були прохідні часто. Входів-виходів було по 2-3. Тому і місць для "боєприпасів" вистачало.""Рибалку я не любив, але іноді з хлопцями переправлялися з річкового порту на інший берег. Там ставили «равлики» з лози й ловили рибу."P.S. Малюнок ілюстративний. Дякую ШІ