💻 Пам'ять агента живе у вічному «зараз»

Агент, який допомагає мені з цим блогом, має власну думку про мої тексти - бо пам'ятає півтора року постів, стиль і червоні лінії. Контекстне вікно давно б це забуло.

З Hindsight я живу лише тиждень - а в його банках пам'яті вже лежить півтора року того самого архіву. Це не історія чату, а рушій пам'яті для агентів, і головна магія в ньому відбувається не на пошуку, а на записі: замість сирого тексту - факти, сутності й зв'язки між ними, навіть причинно-наслідкові. Саме в цьому «фіксує» криється диявол.

Перша пастка: пам'ять без курування не знає слова «застаріло». Уявимо: за рік накопичилося кілька хвиль захоплення - навесні фронт, восени новий k8s-рушій, узимку перехід у бекенд. У грудні агент щиро вважає, що всі три «ти» існують одночасно - і плани від нього відповідні: «усе і одразу».

Друга пастка - звідти ж: пам'ять пише сам агент, і його помилки мають наслідки. Агент запропонував підключити нову лібу, у розмові його розвернули, але «гарна ідея» вже зафіксована. Наступного дня ліба повертається начебто з власної ініціативи.

Тому пам'ять курують, як дані в базі. Ментальна модель: банк пам'яті - не щоденник агента, а його посадова інструкція. Три питання наперед: якій меті агент служить? які типи фактів їй слугують, а які - сміття? що перемагає, коли факти суперечать одне одному крізь час? До прикладу, кодінг-агенту - технічні рішення й пастки кодової бази, а не стиль твоєї мови; особистому асистенту - правило свіжості: нове захоплення перезаписує старе, а не змішується у смузі; райтеру - твій голос дослівно, у лапках. А все, що агент дописав про тебе сам, - ревʼюїти як PR.

Моделі сперечаються кількістю параметрів. Цікавіше вже інше: де саме агент знає, з ким він працює. І цей контекст ніхто не зкураторить за тебе.

---
🌱 Keep calm and grow | 💬 Обговорити 1-на-1