Деякі змавповані форми закорінились у нашій мові завдяки тому, що їх запозичили з іншої мови наші класики і докопатись до питомих українських форм можна хіба з поміччю свого роду мовної археології. Візьмім пару перехоплювати подих. Українці у живій мові віддавна практикували пару забивати дух, і це відбито в літературі: “Денисові знову забило дух, але вже не зі страху…” (Грінченко). Класик Собко пише вже трохи інакше: “…холод перехоплював дух”. А ще один його сучасник за радянських часів пише так: “Лютня перехоплювала Тарасові подих …” (Ільченко). Крок за кроком наше забивати дух обернулося на перехоплювати подих. Цей фразеологізм «забивати дух» означає — перехоплювання дихання від надміру почуттів або якогось фізичного чи душевного стану. Саме такий фразеологізм з таким значенням фіксують класики та старі словники, жоден інший фразеологізм подібний вони не містять у собі. Коротку форму заступила довжелезна позичена. Мовознавче КҐБ назвало цей лінгвоїд взаємозбагаченням мов.#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!