НЕМОВ ПТАХИУ липні 2017 року я здійснив свою мрію – поїхав у Париж на концерт Coldplay. Стадіон Stade de France, де відбувався концерт, знаходиться у передмісті, тож туди я діставався паризьким метро. У вагоні було велелюдно: ніби всі народи світу вмістилися в одному рухомому просторі. Серед всіх я побачив дівчину, яка здалася мені красивою. У якийсь момент вона подивилася і на мене з прихильністю. В цей момент і зародилася ідея майбутнього вірша, який згодом перетворився на текст пісні «Немов птахи»: знайомитися немає часу, у всіх свої плани, ще й де – у метро Парижа? Навіть не треба пробувати – нічого не вийде з цих знайомств з іноземками, ми не порозуміємося так швидко. Тож наступні хвилин десять, поки ми їхали в спільному вагоні, я роздумував про те, що обставини і упередження нам не дають бути вільними.І от наближалася вихідна станція дівчини, що було означено її рухом в бік дверей. А мені ще треба було трохи проїхати на шляху до омріяного концерту. Коли потяг вже гальмував, дівчина підійшла до виходу, і мої очі стали на рівні її сумки. З неї урочисто і так по-рідному виглядала знайома серцю прозоро-червона пляшечка «Моршинської». Більше ми в житті ніколи, само собою, не бачилися.«Так і не дізналися вони ніколи, що їі звали…». Ідея виношувалася до 2021 року і оформилася у вірш. А у 2023 з метафоричним приспівом про птахів перетворилася на музичний твір.https://youtu.be/UOMIwnytvoQ?si=SdWxmioOucIDZc8g