🍓Канал "Паляниця"

Чому саме балет "лебедине озеро" включили по телебаченню і радіо, коли розвалився ссср.Трансляція балету «Лебедине озеро» під час розпаду ссср ( серпневий путч 1991 року) було вимушеним заходом. Коли владу захопив Державний комітет з надзвичайного стану (ГКЧП), телебачення відключило звичайні новини та розважальні передачі, щоб приховати від народу паніку. Балет використовували як нейтральний та довгий запис, щоб виграти час.Це був не перший випадок. У совєцкому союзі існувала практика переривати нормальний ефір «Лебединим озером» у дні національних жалоб та під час зміни влади (наприклад, після смерті генсеків Брежнєва, Андропова та Черненка).Імперія використовувала твір імперіалістичного композитора-колаборанта українського походження, таким чином також націоналізуючи собі його творчість, однак коли імперія розвалилась, саме його твір ощасливив мільйони людей та численну кількість країн (республік), сповістивши про зміну влади, смерть диктатора та розвал режиму. Ось такий тонкий гумор показала доля, іронічно підкресливши риску закінчення чергової епохи тероризму населення, митців якого вбивали та/або привласнювали собі засновники "доброчеснопорядної" свєрхдєржави

Для тих хто не вкурсі, зі слів очевидиці Уявіть ситуацію: їду в Україну з Італії двоповерховим автобусом.Зупинились усі на 10 хвилин.Виходить пара — українка з італійцем. Він у вишиванці, яку, як сказав він, подарувала йому його кохана, і вони разом їдуть до неї додому.Я в навушниках, говорю по роботі італійською мовою. Він до мене підходить і починає говорити. Питає, куди я їду, і ще багато запитань. Я, звісно, тримаю дистанцію і відповідаю нейтрально.І тут він починає мені розказувати, яка хуйова в нас країна, який у нас хуйовий президент, і що він поважає путіна, і який він молодець.Я кажу:— Значить, вам не варто їхати в Україну.І він починає кричати:— Там дім моєї жінки!Я відповідаю:— Ви розумієте, що ви розмовляєте зараз з українкою? Ви їдете в мою країну і кажете такі жахливі речі.На що він каже:— Такої самої думки і моя жінка, і вона така сама українка, як і ти.Я кажу:— Ні, ми різні українки.І тепер я просто чекаю, поки ми приїдемо до українського кордонуЯ дізналась імʼя нашого героя. Його звати РоккоМи на кордоні.СитуаціяЧекаю, поговорила зі старшим зміни, молода дівчина, сфотографувала мої документи та італійця Вони вже знали і чекали. Спитали якщо я знаю і італійську чи ні? Я кажу так і дівчина каже що якщо що піду переводчиком Пишу швидкоНа разі допит триває, більше пів години

Шановні мої підписники. Я зараз дуже сердита і дуже сильно шокована. Ні для кого не секрет, що я живу зараз тимчасово за кордоном, працюю волонтером і організовую культурні події, гуманітарну і іншу допомогу в Україну в різні її куточки. Так склалось життя. Що зробиш. Тут у мене дійсно виходить більше допомагати . Але не про те. Ось до мене звернулась група українців про допомогу , незначну, але все ж таки, в організації культурної події. Зібралась купка людей , ставлять виставу " за двома зайцями". Потрібна була допомога з костюмами. Я ж прийшла, щоб обговорити, подивитись що саме треба і потрапила на один з генеральних прогонів. І що ж мене так розізлило? А те, що людям хватило ТУПОСТІ і ДОВБОЄБІЗМУ ставити виставу у варіанті совєцкої пропаганди. Тобто, більша половина вистави - МОВОЮ РОСІЇ! Українська - для підкреслення "дурості і дурності " окремих персонажів , як "необразованого села". Я думала, що іду в колектив українців, де українці роблять для українців і німців, аби розвиватись і поширювати українську культуру в світи, показуючи різницю між кацапами і людьми, розриваючи шаблони пропаганди, а прийшла до МАЛОРОСІВ БЛЯТЬ! Які навпаки підкріплюють образ створений болотним бидлом . І от що мені стало зрозуміло і до глибини душі боляче. Поки одні українці плекають мову, традиції, боряться, допомагають , показують різницю, намагаються донести нашу культуру , спростувати брехню, показати різницю між брехнею і реальністю , потом, кров'ю, великими зусиллями, величезною і важкою роботою ( і тут вже не тільки про наш волонтерський фонд, а і про інші, і в першу чергу про військових і медиків , які виборюють це все своїми життями), інші дибіли одним помахом руки і кацапським словом зі свого смердючого кривого рота на рівні побутовому нищать це все вщент і для них велика загадка і тотальна незрозумілість чому те, що вони роблять - хуйня, яка нашкодила репутації, непоправно , сильно і на багато життів .Якими треба бути дибілами по сьогоднішній день, щоб не розуміти важливість мови, позиції , аби робити БУДЬ ЩО КАЦАБЛЯДСЬКОЮ мовою під УКРАЇНСЬКИМ прапором?? Яка цільова аудиторія цього дійства?? Українці??? Ті, на який росіяни напали?? Чи ті, які чекали і шукають вигоду ?? Чи ті що скучили за совєцкім союзом?? От розкажіть мені будь ласка, хто досі з вас спілкується російською і виховує своїх дітей цією кровавою мовою, що вами, блять, керує? Бо я не можу цього зрозуміти , ну ніяк! І чому вам незрозуміло, що це, блять , шкодить всій Україні? Поки що у мене все, дякую.

Всі персонажі і імена вигаданія співпадіння випадкові , адміністрація каналу не несе відповідальності за написане у чаті І на каналі. Колись я працювала у ПриватБанку. Так от. Працювала я працювала, багато історії там було. Клієнти приходили найрізноманірніші. Але от одна пазорнічєска про мене. Якось я пішла на підвищення і перейшла працювати у відділ бізнесів. Відкривала рахунки ФОП і різних компаній, оформлювала депозити, кредити, і всяке таке. І раз до мене прийшов такий молодий хлопчина, років 22-25. Відкривати рахунок ФОП як ІТ- спеціаліст. У мене вже були знайомі у цій сфері , і люди досить розумні . Але цей хлопчина вирізнявся.... Нє, не розумом. Хоча... Так. Розумом. Він зовсім не здавався одним з розумників, які з комп'ютерними штучками і програмуванням фліртують краще ніж з дівчатами. Хоча з дівчатами у нього теж було не сильно в спілкуванні, таке завжди видно, навіть з першого погляду. Так от, заповнюємо анкету, вносимо данні , і вкінці потрібно поставити підпис і написати електронну адресу. І я повертаю свій робочий планшет від Apple цьому хлопчині, і кажу, "напишіть будь ласка свою електронну адресу ". Хлопчина пише, а потім піднімає на мене свої розгублені очі і каже мені : " а де тут собачку взяти щоб написати?" В той момент я зрозуміла, що у сфері ІТ він так само як і у сфері з жінками - незайманий. Але доробити ми таки ту анкету , поставили підпис ( прямо пальчиком на планшеті, вау!) і вся інформація потекла на перевірку в головніші структури. Через певний час у нашому відділі звільнилась вакансія заступника керівника відділення, і я була кандидатом , звісно. І посаду цю отримала. Але це означало мій перехід назад до обслуговування фізичних осіб, і більше ніяких бізнесів. І одного разу до мене приходить мужчина, бо банк повідомив його через додаток про потребу в актуалізації данних. Проводимо ми актуалізацію данних, а він так тремтить, і каже: "я не сильно вмію писати на планшетах Епл ". А я кажу йому: " не переживайте. Вам точно нема чого соромитись. От був у мене колись такий клієнт, казав він ІТ-спеціаліст і з всим цим сервісом на "ти", але навіть не знав як поставити собачку в своїй електронній пошті. Тому не переживайте, я все підкажу ". Сказала, він на мене розгублено подивився, поставив підпис , подякував і швидко пішов собі далі по своїх справах. І тільки коли він вийшов, до мене дійшло, шо це був ТОЙ САМИЙ ХЛОПЧИНА! О, я це досі інколи згадую . Сподіваюсь його це не сильно зачепило і психологічну травму , яка також переслідуватиме його перед сном, я йому не нанесла. Ваша черга. Якщо мені сподобаються ваші історії, я напишу ще декілька про самих ярких персонажів , які були у мене за часів роботи у банку.