Почуття. Ісусе. Правда в тім, що я вже давно забув, що це означає. Я застряг в одному місці, в печері, так би мовити. Глибокій, темній печері. А потім я залишив своє его у лісі, і ти з'явилась у моєму житті, і вперше за дуже довгий час я знову почав відчувати щось. Я почав відчувати себе щасливим. Але останнім часом, здається, я відчуваю себе віддаленим від тебе. Ніби ти віддаляєшся від мене чи щось таке. Я сумую за настільними іграми щовечора, за влаштовуванням феєрій триповерхових вершкових вафлів на світанку, за спільним переглядом вестернів перед сном. Але я знаю, що ти стаєш старшою. Ростеш. Змінюєшся. І, мабуть, якщо бути відвертим, саме це мене лякає. Я не хочу, щоб щось змінювалося. Тож, я думаю, можливо, саме тому я й прийшов сюди, щоб спробувати зупинити ці зміни. Повернути час назад. Щоб усе стало так, як було. Але я знаю, що це наївно. Життя просто не так влаштовано. Воно рухається. Завжди рухається, подобається тобі це чи ні. І так, іноді це боляче. Іноді це сумно. А іноді - дивовижно. Радісно. Тож, знаєш що? Продовжуй рости, маленька. Не дозволяй мені зупиняти тебе. Роби помилки, вчися на них, і коли життя завдає тобі болю, бо воно завдасть, пам'ятай про біль. Біль — це добре. Це означає, що ти вибрався з тієї печери.#дивнідива