Якщо НЕ виходить!
Якщо ти колись дивився на когось і думав: "та я ж у цьому розбираюсь краще, чого в нього виходить, а в мене ні?" - прочитай цей текст.

Наші погляди на гроші, роботу, стосунки, на те, що "можна", а що "не для нас", рідко бувають нашим вибором. Здебільшого це те, що ми бачили з дитинства, що нам повторювали, і що колись боліло так, що ми вирішили більше туди не лізти. Ми цього не помічаємо. Нам просто здається, що так влаштоване життя.
В якийсь момент до мене почало доходити, що багато речей у мене не виходять саме через це, а не через брак знань чи сил.
Мені дуже пощастило з сімʼєю. Я ріс в любові. Ніхто не казав мені, що гроші - це погано чи соромно.

Але я з дитинства бачив, як вони заробляються: важко, довго, через силу. Більше працюєш - більше заробляєш.
І десь на підсвідомому рівні в мене дуже чітко вшився механізм: легкість не рахується. Якщо щось дається легко, значить я недостатньо старався. Або що результату в принципі не буде. Треба пахати, тоді заслужив і можу на щось сподіватись.
Здавалося б, нормальна чесна установка. Але ні. Ти замахуєшся на все одразу, береш на себе більше, ніж треба, і живеш у постійній напрузі. А з такої напруги деякі речі просто не робляться. Те, що мало б вийти спокійно і легко, ти перетворюєш на цілий подвиг, і саме через це воно не виходить. Бо в зайобаному стані досягати нових висот досить складно.

Люблю приклади з боксу)) Боксер може бути класним на тренуванях: техніка, швидкість, всьо на місці. Але по-справжньому навички оцінюються де? На змаганнях. Там вішають медалі на шию. І саме там раптом виявляється, що спортсмен боїться публіки, і половина його навичок десь зникає, щойно він виходить на ринг. Що на пресконференції, де треба себе продати (від чого дуже сильно залежатиме його карʼєра), він не може двох слів звʼязати. Що англійською говорити соромиться. Техніка та сама, а результату нема.