Ми можемо думати , що проблема в нашому характері.А насправді, проблемою є петля , яку ми самі ж затягуємо кожен день.Тригер–дія–нагорода.Спробую пояснити свою думку.Пиздець приходить непомітно не тому що ми слабкі. Ми слабкі – це вже як результат цього виснаження.На самому початку ми самі створюємо собі такі умови, де навіть "сильний "чулавек рано чи пізно попливе.Хочемо прокидатись раніше, але телефон лежить біля подушки. Будильник там же.Перша дія після пробудження – не піднятись, а "просто глянути,що там новенького".І через 40 хвилин ти вже знаєш, хто що написав у тредсі, хто з ким посварився, який там новий розйоб..)Хочеш робити контент стабільно.Але конкретики - чого, скільки і коли треба зробити – нема.Є тільки надія, що сьогодні "прийде той самий стан".А стан, красавчик, дуже хитрий.Він приходить тоді, коли ти вже почав щось робити))Ми можемо називати це як завгодно – прокрастинація/вигорання/лінь і т.д.Але якщо глянути на це тверезо:сон такий собі/екранний час 7 годин на день/їжа як попало/фізичних навантажень нема/режиму нуль.Дійсно, а чому це я не можу себе зібрати ?))Бо в цей самий час я навпраки – розбираю себе. Звичка рідко тримається на силі волі.Вона тримається на середовищі !Якщо перед очима телефон – рука його візьме. (телефон лише як приклад)МОжна безкінечно думати, що проблема "в мені". Типу треба просто "взяти яйця в кулак". Ну , в принципі, це так і є.Але не в моєму характері. Чи знаку зодіаку.В банальному– я. САМ. НЕ створив собі умов, де нормальна дія стає легкою.Хотів дисципліну, але живу так, ніби вона має сама вломитись у двері і сказати:"ну що, уперед? "Дисципліна– це не коли ти кожен день воюєш із собою. Хоча і це також))Це коли ти так налаштував день, що правильну дію зробити легше, ніж знову зірватись.В далеких 2020/21 в моєму місті сформувалась двіжуха.На ранковий недільний кросфіт о 6-й ранку, у будь-яку погоду, збиралось багато (не хочу називати цифри, бо вони були різними ) людей.Так от, щоб прийти в неділю на ранкове тренування – треба не піти на суботні дискотеки.Ну як.. Разок можна спробувати))Але після "розуміння навантажень", які там були, ти або більше не приходиш в неділю, або забуваєш за неправильну суботу. :) Просто справа пріоритетів.+Cаме оточення.Починаєш ходити – на тебе вже є певний тиск з боку інших.Тримає.Не хочеш бути слабкіше/когось підводити і т.д.Таким чином, як мінімум 2 дні на тиждень ти вже в тих умовах, де окрім росту іншого шляху майже немає.Всі "у мене ВИЙШЛО " починаються з того, що ти зміг поставити себе в правильне середовище і перестав чекати, що стан сам прийде й все порішає.Ось така думка моя.