У дитячій хірургії новонароджених поперечна лапаротомія є золотим стандартом для більшості оперативних втручань, оскільки вона є анатомічно обґрунтованою та значно знижує частоту ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень з боку черевної стінки. Чому це так?
1. Анатомічна відповідність напрямку волокон і нервів-міжреберні нерви та клубово-підчеревний нерв проходять у передній черевній стінці поперечно та косо. При поперечному розрізі вони не перетинаються, що зводить до мінімуму ризик деіннервації та наступної атрофії м'язів черевного преса.
Напрямок м'язово-апоневротичних волокон: Поперечний розріз проходить паралельно волокнам поперечного та внутрішнього косого м'язів живота, що менше порушує їхню цілісність.
2. Менший натяг країв рани при диханні та крику
У новонароджених переважає черевний (діафрагмальний) тип дихання.
Під час вдиху, крику чи натужування внутрішньочеревний тиск підвищується, і черевна стінка розтягується переважно в поперечному напрямку.
При поперечному розрізі вектор сили натягу спрямований вздовж лінії швів (або під невеликим кутом), а не розриває їх, як це відбувається при серединній (поздовжній) лапаротомії.
3. Значно нижчий ризик післяопераційних гриж та евентрацій
Завдяки природному зіставленню країв під дією м'язового тонусу та меншому натягу на шви, поперечні розрізи демонструють значно нижчу частоту післяопераційних вентиляційних гриж та розходження країв рани (дегісценції).
Біла лінія живота (linea alba) у новонароджених дуже тонка та вузька, її якісне ушивання при серединному розрізі часто технічно складніше і схильне до прорізування ниток.
4. Адекватний хірургічний доступ
Форма живота у новонароджених є ширшою (поперечний розмір більший за поздовжній порівняно з дорослими).
Поперечна (наприклад, правобічна або лівобічна верхньо-квадрантна) лапаротомія забезпечує відмінну експозицію практично всіх органів черевної порожнини (кишечник, печінка, шляхи відтоку жовчі), не вимагаючи надмірного розтягування гачками.
5. Кращі умови для загоєння та косметичний результат
Поперечні розрізи збігаються з природними шкірними складками (лініями Лангера), що забезпечує формування тонкого, зазвичай непомітного рубця та мінімізує ризик утворення гіпертрофічних рубців у майбутньому.