ПРАВДА КАЧУРИ

Відставка Михайла Федорова - це червона лінія для суспільства.Позавчора мав можливість особисто поспілкуватися з Михайлом. Багато говорили про безпеку країни. Передусім - про мою рідну Сумщину.Михайло розповів, що вже неодноразово порушував питання посилення захисту нашого регіону, необхідності сучасних технологій та протидії КАБам. Ці проблеми намагалися донести до Головнокома Сирського, але вони так і не стали його пріоритетом.Запитав його й про інше: чому він не збирає голосів на свою кандидатуру. Він відповів, що для нього головне - не посада, а можливість і надалі працювати для українського народу та Сил оборони.Саме такі речі й показують різницю між двома світоглядами та підходами до розвитку української держави.Перший - сучасна армія, технології, інновації та реформи, де життя військового є найвищою цінністю.Другий - радянська система, де головне виконати план, а не зберегти людей.Свій вибір я вже зробив. Сьогодні ви побачите моє голосування. Закликаю й колег осягнути свою відповідальність перед майбутнім країни.Бо якщо дві радянські армії воюють одна проти одної, менша завжди програє. Україні потрібна сучасна армія, а не версія нео-радянської системи з мʼясними штурмами, де життя військового - це статистика. 🇺🇦

Це відео я записав ще у 2021 році, до 25-річчя Конституції. Тоді була надія, що за п’ять років ситуація з виконанням Основного Закону зміниться. Але сталося навпаки. Чиновники, на жаль, продовжують ігнорувати Конституцію, а права українців порушуються дедалі частіше.Наша Конституція — одна з найкращих у Європі. Проблема не в ній. Її не потрібно переписувати під кожного нового президента чи парламент. Потрібно просто виконувати те, що вже написано.Тому сьогодні, у 30-ту річницю Конституції України, нагадую чиновникам, депутатам і посадовцям Статтю 3:«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю… Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».Це не побажання. Не рекомендація. Не декларація.Це пряма норма Конституції, яка має бути головним пріоритетом держави.Віримо, єднаємось, перемагаємо! 🇺🇦#ДеньКонституції #Конституція #Україна

Україна повинна бути максимально відкритою для іноземців, які готові допомагати у захисті нашої держави. Але тут важливо чітко розставити акценти: я категорично проти того, щоб завозити мігрантів замість українців на ринок праці чи підміняти ними наших громадян. Українці повинні працювати, розвивати економіку та будувати свою державу. А якщо іноземці хочуть приїхати до України -то насамперед для того, щоб допомогти у боротьбі за нашу свободу та незалежність.Якщо людина готова підписати контракт і стати на захист України - держава має створити для цього зрозумілі та доступні умови. Сьогодні готуються важливі зміни: посилюється грошове забезпечення для контрактників Збройних сил України, будуть чіткі умови служби, визначені строки та конкурентні контракти.Водночас потрібно прибрати всі штучні перепони й бюрократію, які створюють окремі чиновники у сфері оборони для тих іноземців, які реально хочуть воювати за Україну. Людина, яка готова ризикувати життям за нашу державу, не повинна місяцями ходити кабінетами та доводити своє право допомагати Україні.Боронити українську землю - це честь. І держава має гідно віддячувати тим, хто готовий взяти на себе цю відповідальність.Окремо це питання справедливості щодо наших військових, які воюють із перших днів повномасштабної війни. Багато з них роками перебувають на фронті без можливості ротації чи демобілізації через нестачу заміни. Саме тому держава повинна активніше працювати над залученням іноземців до служби.Ті, хто з перших днів тримають оборону країни, заслуговують на можливість повернутися додому, обійняти своїх дружин і дітей, побути поруч із родиною та хоча б на певний час відчути нормальне життя. Український борщ наші захисники повинні їсти вдома, разом із сім’єю, а не в бліндажах на передовій.

Співфінансування для прикордонних регіонів зменшено до 10% - рішення ухвалено.Для Сумщини та інших прифронтових областей це критично важливо. Йдеться про будівництво безпечних освітніх просторів і підземних шкіл, облаштування укриттів у школах і садочках, а також модернізацію та капітальний ремонт їдалень (харчоблоків) у закладах освіти.Сьогодні обласні бюджети працюють під надзвичайним навантаженням - через війну, втрати економіки та значні оборонні видатки. Саме тому вимога у 30% співфінансування фактично блокувала реалізацію багатьох таких проєктів.Після моєї ініціативи щодо зменшення навантаження позицію підтримали колеги з МДО «Прифронтові території», а також Уряд.Дякую Прем’єр-міністру Юлії Свириденко, Міністру фінансів Сергію Марченку та Міністру освіти і науки Оксену Лісовому, що дослухалися моєї позиції.Це рішення дозволяє громадам Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей реально реалізувати проєкти для безпеки і благополуччя дітей наших регіонів.

Ми не маємо права відмовлятися від своїх громадян. Незалежно від того, хто як виїхав за кордон, хто ховається вдома через страх, хто колись ухвалив складне рішення - це наші люди. Наші українці. І держава повинна шукати механізми повернення та залучення своїх громадян, а не остаточно втрачати їх.У кожного своя історія. Хтось виїхав законно, хтось шукав лазівки, хтось давав хабарі, хтось перетинав кордон нелегально. Хтось засуджує таких людей, хтось розуміє, хтось підтримує. Але факт залишається фактом: вони залишаються громадянами України.І коли сьогодні українців, які виїхали за кордон, деякі чиновники лякають величезними штрафами, кримінальною відповідальністю чи навіть тюрмою за сам факт виїзду - це не повертає людей додому. Навпаки, це змушує їх остаточно будувати життя за межами України. Людина, яка знає, що після повернення її чекають переслідування, штрафи чи кайданки, не повернеться. Вона адаптується за кордоном, створює там сім’ю, працює там і поступово втрачає віру у власну державу.Водночас тисячі українців, які залишаються вдома, сьогодні живуть у постійному страху. Люди бояться виходити на вулицю через незаконні дії окремих представників ТЦК, через «бусифікацію», побиття та приниження. Це ненормально для правової держави. Такі методи не допомагають країні, а лише ще більше відштовхують людей від держави та породжують недовіру.Сьогодні маємо демографічну кризу, кадрову кризу, нестачу робочих рук. Уже звучать пропозиції масово залучати іноземців, бо українців у країні стає дедалі менше. Але замість того, щоб відмовлятися від своїх громадян, ми повинні запропонувати їм альтернативу.І водночас ми не заперечуємо ідеї залучення іноземців до захисту України. Якщо люди з інших країн готові приїжджати, підписувати контракт і ставати поруч з українцями у боротьбі проти російських загарбників - це нормальна і навіть бажана практика. Хочете допомогти Україні - приїжджайте, долучайтеся, підписуйте контракт і допомагайте нам боронити свободу та незалежність. Це чесний і зрозумілий вибір, і ми його вітаємо.Саме тому моя команда вже працює над законопроєктом про повну амністію для українців, які виїхали за кордон. Люди повинні знати: повертаючись додому, вони повертаються до рідних, до своєї держави, до нормального життя, а не до тюрми чи космічних штрафів.Відповідати мають не прості громадяни, а ті, хто організовував схеми, брав хабарі та заробляв на війні. Саме ці корупціонери повинні нести відповідальність перед законом.Окремо потрібно створити механізм економічного контракту для українців - як тих, хто зараз за кордоном, так і тих, хто боїться виходити з дому через ситуацію з ТЦК. Держава має сформувати перелік критично важливих професій і дати людям можливість офіційно працювати на благо країни, мати гарантії та приносити користь Україні.Бо якщо ми не почнемо повертати та залучати своїх громадян вже сьогодні - завтра Україна зіткнеться з ще глибшою соціальною та демографічною кризою.Україна повинна боротися за своїх людей. Не відштовхувати їх, а повертати. Не залякувати, а давати надію.

Співфінансуванню для прикордонних регіонів з 30% до 10% - бути!Для Сумщини та інших прикордонних областей це рішення є критично важливим. Йдеться про заклади, які фінансуються з обласних бюджетів, і насамперед - про будівництво та облаштування безпечних освітніх просторів і підземних шкіл.Сьогодні обласні бюджети працюють у надзвичайно складних умовах. Через війну, релокацію підприємств, постійні обстріли та необхідність фінансування сектору оборони наші регіони недоотримують значні кошти, а вимога співфінансування у 30% для багатьох областей була непідйомною та фактично ставила під загрозу реалізацію таких проєктів.Саме тому мною було ініційовано зменшення співфінансування для прикордонних регіонів! Цю позицію підтримали колеги, які представляють прифронтові території.Дякую за конструктивну позицію Міністру фінансів Сергію Марченку, Міністру освіти і науки Оксену Лісовому, а також Прем’єр-міністру Юлії Свириденко, яка запевнила, що відповідний акт буде проголосований вже наступного тижня.Мова йде не про цифри чи бюрократію.Мова про дітей, які навіть у страшних умовах війни повинні мати можливість навчатися безпечно!

Сьогодні був змушений публічно підняти питання роботи представників Омбудсмана на місцях. І якщо історії неприпустимих заяв окремих посадовців уже стали відомими на всю країну, варто окремо звернути увагу на ситуацію в моїй рідній Сумській області.До мене регулярно звертаються родини військовополонених та безвісти зниклих захисників. Це люди, які живуть у постійному болю та невідомості, місяцями чекають бодай якоїсь інформації про своїх синів, братів й рідних і потребують постійної уваги та підтримки державних інституцій. Ми неодноразово проводили відповідні зустрічі, зокрема спільно з Конотопською РДА та головами громад, однак представник Уповноваженого в Сумській області систематично їх ігнорувала. Люди залишалися без адекватного діалогу, без відповідей і без належної уваги з боку структури, яка безпосередньо має захищати їхні права.Вважаю таку ситуацію неприпустимою, особливо для прикордонної Сумщини, яка щодня живе в умовах війни та постійної загрози.Після порушення цього питання я також обговорив його з Дмитром Лубінцем, якого я особисто поважаю. Окремо відзначу його принципову публічну позицію щодо незаконних дій ТЦК у нашому регіоні та по всій країні. Він запевнив, що ситуація буде проаналізована, і за її результатами будуть ухвалені відповідні управлінські рішення щодо роботи представника Уповноваженого в Сумській області.Родини наших захисників заслуговують на повагу, підтримку й постійну комунікацію, а не на байдужість та ігнорування!

Декому, схоже, й двох чи трьох разів наступати на ті самі граблі замало. Не встигли ми відбити атаки лісової мафії по незаконному звільненню Олександра Аптермана з посади директора ліцею «Лідер» та добитися фінансування для будівництва підземної школи, як після нашого протистояння з лісовиками до атак доєдналися вже й представники сумського криміналітету.Їхня мета очевидна: спробувати вкрасти бюджетні кошти за вже відпрацьованими для себе схемами та позбавити дітей права навчатися у безпеці.Публічно звертаюся до сумських корупціонерів: що б ви не робили, якими б погрозами та шантажем не тиснули на мене та мою команду, яку б брудну кампанію не замовляли проти мене - знайте, ми всеодно переможемо. Бо за нами правда!Окремо хочу наголосити: Олександр Йосипович Аптерман є, був і буде директором ліцею «Лідер» до завершення воєнного стану. І лише батьківський та педагогічний колектив, а не «блатні», будуть вирішувати, хто стане його наступником.Ми вистоїмо та разом з людьми будь-які чергові атаки відіб’ємо! Качана з полів Сумщини вам, подонки, а не ліцей «Лідер»!

Березівська сільська громада Шостинського району Сумської області сьогодні живе в умовах постійної небезпеки. Через прикордонне розташування громада щодня зазнає ворожих обстрілів: керовані авіабомби, ударні БПЛА, FPV-дрони, артилерія. Руйнуються житлові будинки, об’єкти критичної інфраструктури, підприємства. Люди змушені жити під звуки вибухів і в постійному ризику для життя.Нещодавно відвідав громаду, поспілкувався з головою - Галиною Прилуцькою. Почув із перших вуст про ті виклики, з якими щодня стикаються мешканці. Ситуація дійсно важка. Особливо боляче за дітей - через безпекову ситуацію повноцінний навчальний процес фактично неможливий. Постійні обстріли руйнують не лише інфраструктуру, а й нормальне життя людей.Під час візиту передали мешканцям необхідну допомогу - гуманітарні набори з продуктами та засобами гігієни для тих, хто цього найбільше потребує.Попереду - системна робота. Пріоритети очевидні: укриття, безпека, підтримка людей. Саме це зараз критично важливо для громади.

Завітав до Конотопського вищого професійного училища - закладу, який добре знають і поважають далеко за межами громади.Сьогодні як ніколи важливо переосмислити пріоритети в освіті. Робітничі професії мають стати основою, адже саме вони створюють додану вартість в економіці держави. Війна обов’язково закінчиться, і тоді перед нами постане головне завдання - відбудова країни. І робити це будуть саме ті фахівці, яких готують такі навчальні заклади.Конотопське вище професійне училище - це про якість, професіоналізм і реальний результат. Його випускники мають високий рівень підготовки та користуються заслуженим попитом на ринку праці.Мав честь відзначити колектив училища та особисто керівника - Ганну Петрівну Фатюшину подякою від Міністра освіти і науки України Оксена Лісового. Це визнання щоденної праці, відданості своїй справі та вагомого внеску у підготовку майбутніх фахівців.Ми не маємо права перетворитися на сировинний придаток. Тому підтримка професійної освіти - це питання стратегічного майбутнього держави.Дякую всім, хто долучається до розвитку таких закладів. Окрема подяка Конотопській міській раді, яка нещодавно виділила кошти на підтримку училища.Сподіваюся, що депутатський корпус в найближчий час також підтримає надважливий проєкт підземної школи у Конотопському ліцеї "Лідер", щоб діти громади продовжували навчатися у безпеці. Освіта сьогодні - це фундамент сильної України завтра!