про «істинність» знань та досвіду. на вічтоці давно процвітає тенденція засирання практики колег. то свічки парафінові використовує, то вівтар не на тій стороні світу поставив, то в підношення сам випік пиріг, а не приволочив пляшку Джека та устриць з лангустинами. хотілось би розібрати це питання, спираючись на власний досвід та досвід колег. в будь-якому разі, маємо розуміти, що у кожного практика свій шлях та свої методики роботи. у мене бували випадки, коли мої методики роботи не підходили моєму учневі, і ми шукали для нього свою. також, є база, якої бажано дотримуватися всім практикам. що являє собою база? правила, закони, термінологія та значення тих чи інших речей. Наприклад: підношення залишаємо без обгорток, після ритуалу йдемо додому мовчки й не обертаючись (якщо в самому ритуалі не вказано інше), не проливаємо свою кров, якщо не певні, що для вас це безпечно. Саме розуміння структури ритуалу, сутності, традиції, з якими працюєш. і багато інших речей, без яких ти не зможеш нормально працювати, якщо не знатимеш їх. але є другорядні моменти. знову ж таки, парафінові, чи воскові свічки? я особисто знаю колег, у яких чудово працюють ритуали з парафіновими. мене від запаху парафіну нудить. логічно, що я його не використовую. але й не біжу на весь вічток говорити, що це не працює. по-перше, я не пробувала. по-друге, якщо не працюватиме в мене, не факт, що не працюватиме в інших. підношення. так, без пляшок та обгорток. але. за всі гроші світу, чи приготоване власноруч? колись я писала про це окремий допис. якщо коротко : важлива саме енергія, яку ви віддаєте силі. також, бувають моменти, коли у вас просять виключно якусь річ/продукт. це може бути будь-що. круасан, желейні цукерки, хамон, вовняні шкарпетки. реально будь-що. ви це приносите, знімаєте на відео і викладаєте в соцмережі. і починається : «фууу. дибіл. ніщєброд. приніс таку фігню на підношення». 🤡ще одна ситуація. Микита студент і живе в гуртожитку та є практиком початківцем. у нього немає можливості придбати на підношення дороге вино та інші речі. він готує підношення власноруч і купляє те, на що у нього вистачає грошей. це погано? ні. його підношення приймуть, бо він робить це від щирого серця. інше питання, коли практик умисно економить на підношенні, жаліючи коштів. ось з таким ставленням та підходом підношень краще не робити взагалі. і таких нюансів доволі багато. я наводжу поширені приклади для розуміння того, де є база, якою краще не нехтувати, і де моменти, в яких ви самі обираєте зручне та робоче для себе. і воно може відрізнятися від того, що роблять колеги. і це нормально. нормально використовувати таро в ритуалах, або не використовувати. нормально поставити вівтар в будь-якому зручному для вас місці, або не ставити взагалі. нормально працювати або не працювати з певними енергіями та напрямами роботи. нормально чогось не знати, а потім дізнатися і змінити світогляд або аспекти у практиці. нормально пробувати і зазнавати невдач. нормально прислухатися до думки колег, але формувати власну. нормально сказати, що ти не робиш тих чи інших речей, і аргументувати, чому так. це ваш досвід. і ви маєте право цим ділитися, або не ділитися. я вважаю, що вічток має обмінюватися досвідом та знаннями, а не засирати досвід та знання одне одного. в будь-якому разі, якщо ви побачили, що хтось щось робить (на вашу думку) не так, ви завжди можете : а) сказати про це практику особисто; б) не лізти в чужу практику, і подивитися, що буде з колегою далі. і буде +1 до вашого досвіду зі спостережень. навіть, якщо це те, як робити не варто.