Журба, меми та доля в бур'янах за селом

Просили мене прокоментувати протест проти корупції, але ось його вже прокоментували держзрадники Царьов і Дмитрук. В липні протести були потрібні, тому що влада перетнула межу конкретною дією, яку треба було відкотити. Всі засоби тиску себе вичерпали, довелось іти на вулиці. Це спрацювало, рішення відкотили, люди повернулись додому. Я був на кожному дні тих протестів, активно висвітлював, знімав відео і закликав людей виходити. Бо тоді це було потрібно для держави. І навіть у тих умовах координатори робили все, щоб не перетнути межу. Жодних закликів до повалення влади. Максимальний контроль над провокаторами. Співпраця з поліцією тощо. Яка можлива мета протестів зараз? НАБУ і САП зробили свою роботу. Влада звільнила фігурантів розслідувань і не пішла на конфлікт з антикорами. Боротьба з корупцією триває. Це те, за що ми стояли в липні. Будь-які протести зараз – це провокація і штучне роздмухування конфліктів. Це я ще нічого не писав про клоунів-організаторів, яких просто з міркувань гігієни не хочу зайве підсвічувати. Їх і без мене підсвічує Царьов. Вірю, що ви в мене мудрі, зважені і ставите правильні пріоритети. Сподіваюсь на жорстку реакцію по всіх провокаторах і їхніх звʼязках з росіянами.

Знаєте, довго не міг почати писати пост приурочений сьогоднішньому дню. Для мене кожна пам'ятна дата пов'язана з військовими чи Україною це день роздумів.Минулого тижня сидів на кладовищі серед могил загиблих Захисників України і зрозумів, що мабуть сьогоднішній день він не тільки про українців, бо через кілька могил над однією з них розвиваються прапори. Один жовто-блакитний, а інший біло-червоний. І дві таблички українською та польською. І прах молодого хлопця, який не зміг залишається осторонь, коли росіяни вбивали українців, і не зміг бути далеко від фронту, коли хлопців, яких він вчив привозять на щиті. Його останньою волею було бути похороненим серед побратимів і тепер на кладовищі поруч з моїм батьком лежить і прах поляка. Цей день він не про українців, він про честь, відвагу та гідність. Захисником України може бути не тільки українець, а й поляк, американець та будь хто, незалежно від статі чи національності, бо тут проходить межа між світлом і темрявою. Захист України це не лише про землю від Сяну до Дону, адже тут люди віддають своє життя за майбутнє Європи, США і всього світу і сумно те, що багато з тих, чий мирний сон бережуть такі захисники України цього не цінують. Цінуйте їх щодня. Кожного з них. Тих хто бореться і тих, хто лежить під прапором України, бо це найменше, що ми можемо зробити в шану їх жертви

"Сьогодні, здається, вперше за три дні я знову почув сирену повітряної тривоги. Це сталося в парку, біля озера, де гуляло багацько людей - з кавою і морозивом. Мерзенний звук особливо не змінив поведінку перехожих - хіба всі синхронно матюкнулися і пішли ближче до лісу.І тут повз промайнули двоє: молодий хлопець з тату на шиї і дівчина, що міцно притискала до себе поснуле немовля. Вона пригортала його так сильно, наче хотіла розчинити його в собі. Аби ця мала миша не чула ревіння сирени, сховалася в утробі і була там до мирних часів. Я дивився на них і думав: я не хочу, щоб росіяни помирали. Я хочу, щоб вони сиділи у своїх містах і животіли від страху. Щоб матері в смердючих бомбосховищах на цементних вогких підлогах притискали до себе дітей і з болем в очах спостерігали, як в напівтемряві марнується їхнє дитинство. Щоб чоловіки тижнями не розуміли, що буде далі, на що сподіватися і що планувати. Щоб панічно купували гречку, воду, паливо, сірники, свічки, гумові чоботи і горілку. Багато горілки. І нею заливали собі очі, аби не чути виття сирен і не бачити, як їхні діти рядочком сплять на підлозі в коридорі чи ванній.Щоб кожен їхній наступний день був абсолютно ідентичний попереднім - в очікуванні бомбардувань. Хаотичних та невідворотних. Нібито по військовій інфраструктурі, але ж все трапляється на війні. І от ррррраз - і немає сусіднього будинку чи кварталу.Щоб вони дихали і не знали, чи їхній будинок не наступний. Чи їхній подих не останній. Щоб вони гадки не мали, чи не в останнє притискають до себе своїх дітей та чують їхній сміх. А, ні, брешу. Сміх своїх дітей вони припинили чути у перший день, коли вся територія росії опинилася під перманентними ударами. Я хочу, щоб росіяни уявлення не мали, коли це завершиться. Чи це середина. Чи лише початок. Чи це жахливий кінець, чи таки жах без кінця. Я хочу, щоб вони страждали. За всі наші зруйновані маленькі світи - багаті і бідні, здорові і не дуже, з вірою чи без, з планами на Єгипет чи Одесу, з мрією навчити дитину кататися на велосипеді чи відправити в університет.За всі знищені назавжди всесвіти. За Бучу, за Ірпінь, Гостомель, Чернігів, Ворзель, Маріуполь, Попасну, Рубіжне. За всі могили у дворах, особливо за ті, де віднімання дати народження від дати смерті дає в результаті число для пальців на одній руці.Росіяни мають мучитися. Невідомістю. Болем. Голодом. Хворобами.А потім хай помирають. Від бомб. Ракет. Під завалами власних осель. Від гангрен. Виснаження. Задухи. Спраги. Рук мародерів.Хай помирають. Всі, разом. Хай на їхні місця приїздять китайці, білі ведмеді, інопланетяни… мені фіолетово. Аби їх - потворних, підступних і, головне, брехливо-самооманливих - не існувало на цій планеті. Дай Всесвіт нам сил це витримати. Витримати наші втрати і після війни лишитися людьми. Усвідомлювати, що вони не лишили нам вибору, бо інший вибір - лише наша смерть і смерть наших дітей. Наша ненависть все ще недостатня. Але росіяни щодня роблять все для того, щоб чаша люті була повна. Багряно-повна."Антон Сененко

Як ти і просив, друже.На превеликий жаль, Вова загинув. Це велика втрата для нас всіх. Він був ідейною людиною, яка стала на захист держави в досить юному віці. Не зважаючи на всі жахи війни, він залишався доброю людиною, яка змогла об'єднати досить велике ком'юніті навколо себе. Для мене честь бути його другом і частиною цього ком'юніті.Велика подяка всім, хто весь цей час підтримував його у цій не легкій справі. Кожен хто має його іменний патч, збережіть його з честю і не забувайте за що він боровся і загинув. Щирі співчуття його рідним і велика подяка за такого сина. Він просив не плакати в разі його загибелі, а лише згадувати з усмішкою і гордістю. На жаль, лишились нереалізовані плани, які він хотів зробити для свого ком'юніті. Можливо в майбутньому я з іншими людьми спробую це реалізувати в пам'ять про нього. Всі гроші з банок, які збиралися на крайньому зборі, ми передамо SowaFm 81-1, щоб вони продовжували його справу.Канал залишиться в такому вигляді в якому він був, але коментарі будуть відключені з часом, самі розумієте чому.Він просив замість фото опублікувати символ Ідеї Нації. Він загинув за неї, але вона продовжить жити без нього в кожному з нас."Fujitora" / "Шива" - назавжди в строю! Честь! 🫡🇺🇦🇺🇦