У мене є для тебе новина, яку більшість людей намагається не бачити: ти помреш. Не «колись потім». Не «в далекому майбутньому». А будь-якої миті. Можливо, сьогодні. Хто знає? Ти можеш скільки завгодно: доглядати за тілом, пити правильну воду, робити практики, читати правильні книги, мислити позитивно, але жодна дія не здатна зупинити невідворотне. Час іде. Тік-так. Тік-так. І все, що ти робиш веде тебе лише в одному напрямку. Усі досягнення, статуси, дипломи, гарні фото лишаться тут. Разом з фразою на камені:«Він/вона багато досягла». Життя поруч із тобою теж зникне. Усі, хто приходять пом’янути, колись підуть слідом. Так, ти можеш «відтермінувати» цей момент і витратити ці роки на подорожі, творчість, розвиток… Але все це вмить обірветься. Як вимкнути телевізор: була картинка — і темрява. Твої думки зникнуть. Твоє «я» теж. Твій розум повернеться в небуття. Страшно? Але я не хочу тебе лякати. Я хочу, щоб ти ПРОКИНУЛАСЯ. Для більшості людей це як червона пігулка в «Матриці»:боляче, некомфортно, але це єдина правда. Бо більшість живе уві сні. Автоматично. Думаючи, що «життя буде тривати завжди». Що ще є час. Що завтра почну. А завтра то не існує. Минулого теж. Є тільки зараз. Подивись навколо: здається, що все реальне. Люди, рух, справи, плани… Але це лише шоу, яскрава вистава. І твій розум, зачарований ритмом подій, створив ілюзію безкінечності. Так проходить життя:раз — і тобі вже не 20. Раз — і не 40. Раз — і ти озираєшся, не розуміючи, куди поділися десятиліття. Правда проста:ти був/ була обманута розумом. Весь цей час ти бачив тільки картинки. І пропускав СУТЬ. Ту, що завжди поруч. Ту, що не старіє, не помираєі не залежить від часу. Це Тиша. Це Присутність. Це те, що дивиться твоїми очима. І я пропоную тобі ПРОКИНУТИСЯ просто зараз. Бо часу на роздуми вже немає. Він закінчився. Настав момент ДІЇ.