Що мені подобається у виступі бед банні на супербоулі, так це те, що він розуміє різницю між культурою і музейним артефактом. Він цілком собі міг би притащити якісь культурні символи Пуерто-Ріко, їхній національний костюм, народні ремесла, фолк музику і тд. Замість цього ж він з'явився серед вуличних продавців напоїв, майстринь манікюру, на доволі сучасному латиноамериканському весіллі і з реггетоном - він чудово вловив, що культура живе, дихає, розвивається, десь відмирає, але водночас і нарощує нові елементи. Ця культура не є стерильною: сам бед банні є мігрантом, реггетон як жанр з'явився в Панамі і лише потім набув популярності в Пуерто-Ріко, танець електриків взагалі, наскільки я знаю, є відсилкою на культуру корінних народів Мексики (а Мексика і Пуерто-Ріко, нагадаю, є доволі відмінними країнами). Що змусило мене пригадати нацвідбір 2022 і протистояння між Калуш оркестром і Аліною Паш: поки Калуш торкалися живої української культури, Аліна Паш намагалася змішати музейний артефакт на апараті життєзабезпечення з купою різних елементів. У першому випадку вийшла емульсія, в іншому - суспензія, розумієте?