Я от помітила, що всі розмови про нацменшини/корінні народи, ЛГБТ, нейровідмінних та людей з інвалідністю, тощо базуються на протиставленні "ми vs вони". Ці категорії є дуже умовними і штучно створеними, у реальному соціумі нема ніяких "ми проти вони", все дуже сильно перемішано і в багатьох випадках визначення приналежності до тієї чи іншої групи є ситуативним, а не об'єктивним. Наприклад, ЛГБТ не є якоюсь закритою групою людей, це ваша колега, а може і ви - пам'ятаєте вашу близьку дружбу у старших класах? Чи ваше таємне бажання спробувати пожити хоча б один день як людина протилежної статі чи безстатева людина? Квір не десь далеко назовні, квір поряд з вами і всередині вас, це потенціал, вектор. З темою нейровідмінності та менталок та ж історія. Вони не існують в ізоляції від "нормального суспільства", вони поряд з вами. І не хочу заходити на "всі трошки на спектрі", але нейровідмінність не є чимось чужорідним: ви можете жити цілком собі "нормальне" життя і виявити, що весь цей час у вас, наприклад, була дислексія. Та й навіть якщо людина абсолютно точно не на спектрі, це геть означає, що вона не може мати чогось спільного з аутичними людьми і є нездатною їх зрозуміти. Пора відкинути оце от "ми vs вони".