𝘑𝘢𝘯𝘯𝘦𝘹𝘴𝘪𝘬 ` 𝘑𝘢𝘯 𝘧𝘢𝘯 𝘱𝘢𝘨𝘦

Текстовий переклад:- Які в тебе були емоції під час цього фестивалю?- Якщо маю сказати щось про свої емоції, то почуваюсь так, ніби відчуваю якусь ностальгію, розуміючи, що це перший випуск фестивалю, почуваюся частиною історії, що колись про це буде класно згадувати.- Куточки безпеки, дискусійні панелі щодо психічного здоров'я, підтримка для людей, які цього потребують - що думаєш про ці ініціативи на цьогорічному BitterSweet?- Класно, що про це думаєте. Вважаю, що це справжня альтернатива і створення альтернативного простору. Я раніше також так сприймав фестивалі, як ходити з концерту на концерт, а вчора після Nelly Furtado мав відчуття, що хочу ще тут залишитися, бо тут супер простір. Наприклад, для нейровідмінних людей дуже приємно відійти трохи далі від сцени, все ще чути музику, але можеш розважатися у приємнішому, менш сенсорно перевантаженому просторі.Мені здається, що у мене з'явився свіжий погляд (на фестивалі), що можна просто прийти сюди, провести час так, як відчуваєш, що тобі комфортно і приємно.Класно, що все сконцентроване навколо музики, але кожен може прожити це по-своєму.

Янн:Я сів за піаніно та відчув цей вітер на обличчі. І подумав, це воно, воно починається.Інтерв’юер:На мить після концерту Янна на сцені Perlage ти з нами.Янн:Привіт!Інтервʼюер:Невеличке вступлення для публіки. Ми вже збиралися почати говорити, а тут раптом вийшов Джеймс Блейк. Про що ви говорили? Хіба що це якісь абсолютно приватні речі.Янн:Ні, ні, ні. Я казав, що був на його концерті. Що дуже класно, бо він розповідав, як пройшов цей концерт. І взагалі так. Він питав, як пройшов мій концерт.Інтерв’юер:Ти зробив вираз обличчя, ніби от-от знепритомнієш від враження.Янн:Так, я дуже поважаю цю людину. Інтерв’юер:Гарна ситуація. Ось заради таких моментів ми й любимо фестивалі. Але слухай, я дізнався від людей, які працюють на цьому фестивалі. Ти ж знаєш цю ситуацію, коли відкриваються ворота та найвідданіші фанати стоять у перших рядах, а потім біжать до сцени, щоб когось побачити? Так от, сьогодні тут десятки артистів та артисток. І ті, хто біг найшвидше о 16:00 були твоїми фанатами. Ти взагалі усвідомлюєш це?Янн:Я не усвідомлюю цього, але мене це не дивує. В сенсі, я знаю, що в мене є дуже віддані й підтримуючі фанати.Інтерв’юер:Слухай, це серйозне питання. Але чи пов’язано це з додатковим тиском, в сенсі, окей, ці люди сидять тут шість годин та ще й дощ йде. І це такий тиск, який більше мотивує, чи навпаки, типу «боже, добре, я трохи напружений, треба просто якісно зробити свою справу»?Янн:Так, тут треба було зробити свою справу, але весь цей перформанс був і про щось інше. Я дуже боявся й дуже нервував, бо відчуваю, що цей перформанс, це якийсь перший крок до справжньої творчої форми, яку я хочу передавати, в якій хочу себе показувати. І це було дуже стресово, я постійно думав, як люди це сприймуть, як воно буде оцінене та взагалі чи зможуть у цьому себе знайти. Але мені здається, що енергія була дуже доброю, попри дощ. Люди залишилися, тож так, я почувався дуже добре.Інтервʼюер:Це взагалі був концепт із так званою історією, бо якраз під час виступу почався дощ, а ти наприкінці сказав, що в захваті від цього. Якщо чесно, я очікував, що зараз до мене прийде розчарований хлопець та почне засмучено жалітись.Янн:Це було неймовірно. Ми з Губертом Вишневським робили аранжування до першого акту. Ми сиділи тоді, і саме була така ж гроза й ми говорили про енергію, про те, як вона просто вивільняється. Це ж чиста форма енергії. І коли все почалося, буквально після першого акту, коли я впав на сцену, сів за піаніно й відчув цей вітер на обличчі. Я подумав, це воно, воно починається. Ні, я в захваті. І я бачив зі сцени ці блискавки на небі… Це було неймовірно красиво.Інтервʼюер:Слухай, чому саме Off-фестиваль став тим першим місцем, де ти вирішив показати своє нове втілення, початок шляху до пошуку нового або іншого себе? Бо я знаю, що цей фестиваль має для тебе велике значення. Ти вже був тут раніше й це справді було на самому початку твоєї кар’єри. Чи це такий своєрідний спосіб віддати борг, висловити вдячність?Янн:Трошки так. Ми якраз домовлялися про це з Артуром Ройком. Але загалом все просто ідеально збіглося. Ми з паном Ройком домовилися, що саме тут буде спеціальний проєкт. А в мене це якраз випало на такий перехідний момент, коли я випустив MADE, який був ніби очищенням складів, таким альбомом, що дуже сиро й відкрито показує творчий процес, внутрішній стан артиста. І цей перформанс теж перехідний. Він взагалі про перехід. Весь виступ - це історія трансформації, шлях, розділений на три акти. Хтось дуже гарно порівняв це з розвитком метелика. Спочатку треба наїстися, набрати досвіду, потім пройти фазу лялечки, внутрішньої роботи, і вже тоді вийти назовні тим, ким ти хочеш бути.https://vm.tiktok.com/ZMSoJRXjg/#переклад

Вітаємо всіх жінок на каналі! 🤍Невеличке нагадування, що 8 березня — це не просто свято, а день, який нагадує нам про боротьбу, яка триває вже століттями. Це день, коли ми згадуємо тих, хто відстоював та продовжує відстоювати рівність, свободу та право голосу для жінок у всьому світі. Це не про компліменти, тюльпани чи поблажливе «відпочинь, люба», коли ти прийшла додому втомленою після роботи й маєш кілька хвилин для відпочинку перед тим, як знову повернутись до нескінченної рутини: робити уроки з дитиною, готувати їжу, мити за всіма посуд — це про реальні зміни, які ще необхідно здобути!На жаль, у багатьох країнах жінки досі не мають базових прав. У Саудівській Аравії, де жінки не можуть приймати рішення щодо власного життя без дозволу чоловіка, навіть їздити за кермом було заборонено до нещодавно! У Афганістані після приходу талібів жінки більше не мають права на освіту та не можуть працювати, навіть вийти з дому без супроводу чоловіка — це реальність, яку вони змушені переживати щодня. В Ірані жінки зазнають переслідувань, тому що борються за своє право обирати, що носити, не боячись насильства з боку держави. Ці факти не з історії — вони з сьогодення, і вони повинні бути почутими!Але й там, де на перший погляд рівність здається досягнутою, жінки все ще зіштовхуються з численними перешкодами. У багатьох західних країнах навіть зараз існує подвійний стандарт: їхні досягнення часто зводяться до оцінок зовнішності, а не професіоналізму. Жінки мусять вибирати між кар’єрою та сім’єю, наражаючись на стигматизацію, якщо вони намагаються поєднувати обидва аспекти свого життя. І звісно, ми не забуваємо про домашнє насильство та стереотипи, що накладаються на жінок у кожному кроці.Фемінізм — це не ненависть до чоловіків, це боротьба за рівність, за право бути почутою, за можливість вибору. Це право бути ким завгодно — науковицею, художницею, політикинею чи домогосподаркою — і при цьому не піддаватися осуду чи дискримінації. Ми боремося за світ, де жінка може бути такою, якою хоче бути, без страху перед тиском суспільства чи сім’ї. Жінки не повинні мати меж у своїх амбіціях та не повинні вибирати між кар’єрою та особистим життям.Сьогодні ми дякуємо тим, хто прокладав цей шлях й підтримуємо всіх, хто продовжує йти вперед. Пам’ятайте: ваш голос має значення, ваша боротьба важлива, ви не самі! Ваша відвага, рішучість і бажання змінювати світ є тими силами, що долають бар’єри та сприяють створенню справедливішого суспільства.Не дозволяйте, щоб 8 березня стало лише святом весни, квітів й зручних побажань. Це день для правди та рівності!З Міжнародним днем боротьби за права жінок!#оголошення

🔊 Чотири роки тому, 5 листопада, відбувся дебютний сингл Янна «Do You Wanna Come Over?». Завдяки цьому дебюту Янн отримав можливість не лише висловити свої думки і почуття через музику, а й знайти своє місце в індустрії. Цей момент став важливим етапом у його житті, позначаючи початок захоплюючої подорожі, що надала йому змогу співпрацювати з іншими талановитими митцями, гастролювати та отримувати визнання за свою творчість. Пісня «Do You Wanna Come Over?» стала ключем, який відкрив двері до нових можливостей, дозволяючи йому зростати як артисту та розвиватися.➕ Про що ж насправді йдеться в пісні «Do You Wanna Come Over?»? Сингл передає глибокі особисті переживання Янна, які виникли внаслідок його вибору залишити старе життя позаду. У ньому він відверто ділиться своєю тугою за минулим та труднощами, пов’язаними з прийняттям нової реальності, де вже нічого не буде таким, як раніше. Через свої слова Янн виражає емоції, знайомі багатьом: почуття втрати, невизначеності. Ця пісня стала своєрідним вікном у його внутрішній світ, запрошуючи слухачів приєднатися до його подорожі, наповненої ностальгією.На завершення, запрошуємо вас прослухати сингл на офіційних музичних платформах, щоб підтримати Янна! 🎧#новини

26 липня 2024 року виповнюється рік з дня смерті ірландської співачки Шинейд О’Коннор, яка здобула популярність завдяки альбомам “Lion and the Cobra” і “I Do Not Want What I Haven’t Got”, а також хіту “Nothing Compares 2 U”➕ Народжена 8 грудня 1966 року в Дубліні, вона розпочала кар'єру в кінці 1980-х та швидко здобула популярність завдяки потужному вокалу та емоційним виконанням. Шинейд також була активісткою, борючись проти несправедливості, зокрема зловживань у католицькій церкві, расизму, та виступала за права жінок.Її відкритість і боротьба з психічними розладами надихнули багатьох.▶️ У день її смерті Янн опублікував сторіз, де заспівав уривок з її пісні “In This Heart” та написав: “Я записав це, коли мені було 18 як частина мого A-levels. ‘Universal Mother’ є одним із найвпливовіших для мене альбомів. Я таємно сподівався заспівати цю пісню з Шинейд одного дня.” Через кілька днів Янн виконав ще одну пісню О’Коннор — “A Perfect Indian” — на своєму літньому концерті на честь співачки, виступаючи в білій футболці з малюнком, який він самостійно змалював з обкладинки її альбому “Universal Mother”.Шинейд О’Коннор померла 26 липня 2023 року, залишивши великий слід у музиці. Її творчість продовжує надихати нові покоління слухачів, а її голос і послання живуть у серцях багатьох, хто бореться за справедливість та рівність. Пам'ять про неї буде жити вічно! ❤️‍🩹#інше