Якось в чаті в телеграмі запитували за коня, який пасеться з головою долу, а у мене один такий вже давно припадає бінарним пилом. Цікаво, що жодного прикладу у класичній геральдиці подібної пози я не знайшов. Ну, знайшов одну, але ніяк додатково вона не блазонується. Англійською це просто Horse Statant, тобто кінь, що стоїть на чотирьох ногах. Horse Grazing ніхто чомусь не запровадив і дарма. Можна було б. Це не ж не фізика і не хімія.Самого Попасного, певно, фізично вже не існує. Сьогодні відстань до лінії зіткнення складає близько 4 км. Герб було складено в рамках дослідження громади та збереження бодай якоїсь пам'яті. В самому селі станом на 2001 рік проживало лише 30 осіб. Рівно 100 років тому - лише 81.Кінь, що пасеться на зеленому полі, символізує назву села Попасне, що походить від слова “попас” – місце, де зупинялися на відпочинок і випасання худоби. Я вже згадував це під гербом міста Попасна на Луганщині: “Ой, йшли чумаки з України, стали на попасі край долини.” Кінь також символізує постоялий двір, з якого починалося село, де можна було переночувати, а у дворі залишити коней, щоб дати їм перепочити.Польові волошки також відсилають до назви села. Їхня кількість вказує на те, що село, балка, та річка, що тече в ній, мають однакову назву і походять від одного слова. Срібний колір балки символізує срібні рейки; білу глину, яку возили залізницею; сіль та крейду, яку возили ще возами та кіньми.Жодної світлини Попасного мені так знайти і не вдалося, тому подивіться на Святогірськ за мирних часів. Набережною завжди можна було побачити коней, якими приваблювали туристів на кінні прогулянки. Самих же туристів у Святогірськ тягнула Свято-Успенська Святогірська лавра, одна з чотирьох в Україні.