Щодо того, чому на росії дизелю також немає, хоча його виробляють вдвічі більше за внутрішні потреби. Причин тут три, навіть чотири. Перша базова причина - це зростання внутрішнього попиту - посівна, майські тощо. Друга - це планові ремонти, які проводяться за графіком Міненерго РФ і внепланові роботи, які проводяться за графіком Роберта "Мадяра" Бровді. Примітно, що обидва графіки постійно коригуються з огляду на поточну обстанівку. Причина третя - це міжнародна ситуація на ринку палива. Для багатьох не секрет, що через перекриття Ормузької протоки поставки дизпального з країн Перської затоки унеможливлений.Трамп знову роздав пуйлу непогані карти в цьому сенсі. Попит на російський дизель зараз підвищений. Туреччина, країни Африки плювали на західні санкції, тому гребуть російський дизель залюбки. Ціни в портах на рівні $1000-1100/т (72000-79000 руб/т без ПДВ) цікавіші для російських нафтових компаній. Є уява, що половина їде на експорт, а друга половина обсягів продається на внутрішньому ринку. Але цей паритет працює, коли все в порядку з виробництвом. Зараз з виробництвом не все в порядку, й судячи з усього в жертву йде та половина обсягів, яка призначена для внутрішнього ринку. Продажі на експорт та продажі на внутрішньому ринку - це два різні світи. На експорт паливо продається за валюту та одразу великими партіями кількома наближеними до нафтових компаній трейдерами. Внутрішній ринок - це тисячі контрагентів з широким спектром потреб, від однієї машини до кількох залізничних поїздів на місяць. Іншою відмінністю є те, що трейдерам не треба воювати за обсяги на біржі, як дрібним внутрішнім покупцям. Трейдери забезпечені обсягами, бо там крутяться великі гроші. А дрібних споживачів можна послати на хєр.Врешті четверта причина, хоч і не така значуща - це ситуація на ринку авіаційного палива. Цей ринок постраждав навіть більше ніж дизельний. І я припускаю, що ті російські НПЗ, які зараз працюють, намагаються виробляти більше гасу, оскільки на експорт його можна продати на $100-150/т дорожче ніж дизель.