Про дрова на НаддніпрянщиніДопис від мого друга-історика із ПолтавщиниРубав дрова, згадав про оце фото чоловіка з сокирою, допис про якого став останнім часом популярний в соцмережах. Я зараз в центральній Україні рубаю рівні круглі дубові колодки, але жив би я в своєму селі 100-200-300 років назад – я би рубав хмиз, вершиння з великих дерев і т.п. Бо раніше в багатьох регіонах з деревиною було не дуже. Рівне хороше дерево йшло на будівництво, а топити намагалися саме кривим, дрібним і неякісним. В переписах козацьких часів ліс завжди ділився на "строєвий" і "дров'яний". Дров'яний – це переважно якісь зарості ліщини, граба і т.п. Дров, як палива, не вистачало. Топили не тільки деревиною, але і соломою. Письменник Архип Тесленко згадував, що топив у себе в печі гречаною соломою і так пік хліб. Топили багато очеретом. Дідона в "Енеїді" Котляревського спалила себе на вогнищі з очерету, заготовленого на зиму ("бо ж де взять дров, як кругом степ"). Потім ще почали використовувати стебла кукурудзи і соняшника. До чого я? Ми зараз переважно розбалувані наявністю хороших дров. Хмиз ніхто не купуватиме і цюкати його на дривотні не буде. Всі звикли до рівних колодок, які можна поставити і розколоти на 2-4 частини. А раніше було так як на цьому старому фото...Звісно, в Карпатах і на Поліссі ситуація була значно ліпша. Та це вже інша історія.Джерело