Як світили та грілися на Черкащині 100 років тому: побут і забобони 🕯Знайшов цікавий фрагмент про те, як селяни освітлювали та опалювали житло на Звенигородщині (сучасна Черкаська область) приблизно століття тому. Текст написаний колоритною місцевою говіркою, тож передаю головне:💡 Чим світили?Гас: був дефіцитним — одного фунта (десь 0,5 кг) мало вистачити на два місяці. Це дуже мала кількість.Саморобний каганець: світильники з лою (баранячого жиру) та ґніт з ганчірки. До речі, я робив окреме відео про те, як українці раніше освітлювали хати, там є і каганець, і гасівниці.Свічки з «бликоти». Стебло цієї рослини всередині порожнє, тож туди заливали розтоплений жир, чекали, поки застигне, і розколювали «трубку», щоб дістати готову свічку.Скіпки: у лісі збирали деренові або калинові гілки, обстругували з них кору і палили, бо вони давали світло.🔥 Чим топили? У печах палили солому, дрова та «кирпич» (ймовірно, мається на увазі суміш гною з соломою або торф’яні брикети).🧿 Повір’я та «характер» вогнюПісля заходу сонця попіл з хати не виносили — це вважалося поганою прикметою.У печі обов’язково мав стояти горщик із водою. Вірили, що «жар п’є воду». Якщо його не «напоїти», вогонь міг розгніватися на господарів.Також цікаво, що деякі люди принципово не використовували гас, бо вважали його «видумкою нечистого», віддаючи перевагу «божому» світлу від лою чи скіпок.Картина: Костянтин Трутовський, "Колядки в Україні" (1864 р.)