Закон проти здорового глузду 300 років томуГотую сценарій для нового відео, і, відповідно, читаю багато історій. Більшість у відео не потрапить, але, ця, на мою думку, варта уваги.Отже, містечко Пирятин 27 вересня 1698 року, Гетьманщина. (сучасна Полтавщина)Суд слухає жінку Гапку, яка позивається до шинкаря Василя за зґвалтування. Вона розповідає суду, який складається із сотника, війта та бурмистрів, що вона (Гапка) сиділа в корчмі, випивала в компанії «людей зацних» (поважних) — був навіть священник отець Марко. Всі добряче напилися й порозходилися. Гапка теж планувала йти, але будучи напідпитку, дійти змогла лише до сіней корчми, де й заснула.За її словами, шинкар Василь скористався вразлими станом жінки: напав на сонну, затулив рота шапкою, заламав руки і зґвалтував.Здавалося б, справа проста й очевидна. Але. Гапка про цей злочин мовчала 5 тижнів. На суді вона пояснила це страхом і соромом, тому «не повідаючи нікому», прийшла шукати справедливості лише зараз.У той час в Гетьманщині судили за Литовськими статутами (ви їх вчили в школі). А там чітко сказано: ґвалт треба засвідчувати «на гарячому вчинку». Тобто кричати, кликати людей, опиратися тощо.Тож логіка присуду була така: якщо Гапка не заявила одразу про злочин — значить, «ґвалт не розуміється». Якщо злочину не було, а Гапка звинувачує шинкаря Василя — значить, вона бреше.Шинкаря Василя виправдали і відпустили. Гапку визнали «потворницею» (наклепницею). Її засудили до тюремного ув'язнення та тілесного покарання («каранєм правним скарали»).Отак процедура з’їла справедливість.Картина: Лєв Бєлоусов «Жидівська корчма» з альбому «Костюми Малоросії», 1843 р.