Олівія Джакобетті та парфумерні інжириPremier Figuier (L'Artisan Parfumeur, 1994)

Коли парфумерка Олівія Джакобетті створила цей аромат, вона започаткувала окремий етап в історії парфумерії — це був перший аромат, побудований навколо ноти інжиру. Абсолют листя інжиру, який колись виробляли в обмежених кількостях (всього 200 кг на рік), зараз не використовується через його фототоксичність — IFRA повністю забороняє його застосування в парфумерії. Але й раніше він використовувався для інших цілей: наприклад, абсолют листя інжиру був частиною акордів тютюну, шипрових та фужерних конструкцій. В Premier Figuier аромат інжиру відтворений за допомогою компонента Glycolierral (або Leaf Acetal), який зазвичай використовувався як частина акордів плюща, лактонів (gamma-octalactone, gamma-undecalactone), сандалових одорантів та цитрусових. Аромат вийшов комплексним, він підсвічував кожну грань інжиру — і зелену, і молочну, і деревну, а Олівія стала королевою новоствореного жанру: в 1996 році саме її запрошують створювати інжирний аромат для Diptyque.Philosykos (Diptyque, 1996)

В ньому Олівія Джакобетті вже використала stemone — синтетичний парфумерний компонент, який також раніше був частиною шипрових та фужерних композицій. Сам по собі stemone має гірко-зелений профіль, що нагадує гальбанум, запах бадилля, трави та чорної смородини, але в Philosykos stemone є опорою інжирного акорду — він передає восково-зелене, соковите листя інжиру. Також Олівія доповнила композицію гальбанумом, щоб підкреслити гіркуватість інжирного листя, а на противагу — парфумерка використала gamma-octalactone, щоб додати солодкого, кремового, дещо кокосового аромату стиглого плоду інжиру. Справжнім новаторським баченням були саме пропорції основних та вибір доповнюючих компонентів: обидві молекули разом у співвідношенні приблизно 1:3 (stemone до лактону) вже дають відчуття інжиру, але їх доповнюють cis-3-hexenol (аромат свіже-зірваного листя), coumarin для відчуття теплого солодкуватого аромату мигдалевого молочка та hedione для прозорого сяйва.Хронологія: як поширювався тренд1994 рік: Олівія Джакобетті створює Premier Figuier для L'Artisan Parfumeur — перший інжирний аромат у fine fragrance. Два роки по тому, у 1996-му, вона повертається до теми вже для Diptyque: Philosykos стає референсною точкою жанру і, зрештою, найпопулярнішим ароматом марки. Наприкінці 1990-х нішеві бренди починають випускати власні інжирні аромати. У 2000-х дизайнерські та нішеві парфумерні бренди вписують його в садові композиції замість того, щоб будувати навколо нього весь аромат. Приклад — Un Jardin en Méditerranée від Hermès (Жан-Клод Елена, 2003): інжир тут в ансамблі з лавром, кипарисом і цитрусами, відтворює образ марокканського саду. У тому ж напрямку Ninfeo Mio від Annick Goutal — інжир розчиняється на цитрусово-зеленому фоні.2010 рік - найрадикальніше бачення: Womanity від Thierry Mugler поєднує інжир з ікрою та акватичною темою. У 2010-х–2020-х інжир остаточно стає таким собі нішевим стандартом, розгалужуючись на окремі піджанри — зелено-реалістичний, кокосово-гурманський, пудрово-чайний тощо. Олівія Джакобетті зробила розкішний подарунок парфумерному світові - інжирний акорд, з одного боку - достатньо реалістичний і точний, а з іншого відкритий до різних налаштувань в залежності від бачення парфумера. Впевнена, інжирні аромати ніколи не вийдуть з моди, хіба що дещо зміняться з відкриттям нових парфумерних молекул.