Непарфумерна рекомендація. Мене ця книга зацікавила, в першу чергу, тим, що проливає світло на питання гігієни в середньовіччі (й опосоредковано, на ароматичні води, як елемент гігієни та парфумерії в ті часи). Чи було середньовіччя таким брудним, як його часто уявляють? Насправді — ні. Ідеально чистим його, звісно, теж назвати не можна, але люди того часу все ж намагалися дбати про гігієну настільки, наскільки це дозволяли умови життя та їхній достаток. «Проте, якщо судити одночасно за даними археології та за популярністю «Кодексу здоровʼя», ранкові вмивання й чищення зубів, душ, походи в лазню, депіляції, навіть туалети були частиною повсякденної турботи про власне тіло, як і прання одягу та постільної білизни за допомогою лугу, гарячої води та попелу. Фізична чистота не стояла на заваді духовній, і відповідно це заперечує популярний міф про те, що в середньовіччі пишалися брудом і милися двічі на рік.» У середньовіччі існували лазні (які згодом почали закривати через непристойну поведінку відвідувачів), були громадські вбиральні та елементи водовідведення, а заможні люди могли дозволити собі регулярне миття й часте прання одягу — вже тоді існувала окрема професія прачки. Тож говорити, що парфуми в Середньовіччі використовувалися виключно для маскування неприємних запахів, — це надто спрощувати реальний стан речей (а колись мені навіть зустрічалась лекторка на просторах інстаграму, що будувала всю свою лекційну програму на тому, що середньовіччя брудне, смердюче і парфуми виникли суто для маскування сморіду). Так, скоріш за все, функція маскування мала значення, але ароматичні води, пудри й трави застосовували також для гігієни, догляду за тілом, у медицині, косметиці, релігійних практиках, а також як ознаку заможного статусу. Можливо, цей міф став таким поширеним через теорію міазмів, яка панувала значно пізніше (18-19ст) й стверджувала, що хвороби поширюються через «погане повітря» та неприємні запахи, а парфуми, в свою чергу, допомагають якось з цим боротись? Про це в книзі не йдеться. Та все ж вона дуже цікава, невеличка, читається легко, рекомендую до прочитання всім, хто цікавиться побутом та життям в середні віки.