«Мені якось незручно ходити з каталогами…»

А якщо чесно — справа ж зовсім не в каталогах.

Нам незручно бути видимими.
Незручно сказати: «Я цим займаюся».
Незручно запропонувати.
Незручно почути «ні».

Бо десь глибоко всередині ми сприймаємо відмову не як «мені це зараз не потрібно», а як: «я нав’язуюсь», «я нецікава», «я роблю щось не так».

І тоді набагато простіше сховати каталог у сумку й сказати:
«Та я просто не люблю нав’язуватися…, це не моє…»

Але чи справді ми нав’язуємося, коли просто даємо людині вибір?

Зараз, звичайно, більшість спілкування перейшла в онлайн. Написати повідомлення, скинути посилання, оформити замовлення — усе швидко й зручно.

Але для мене піти з каталогом — це вже давно не про роботу.

Це привід зустрітися, поспілкуватися, посміятися, випити разом кави, поговорити про життя… І десь між цими розмовами перегорнути кілька сторінок каталогу.

😊

Без нав’язування. Без «треба купити».

Просто приємно провести час для себе і поділитися тим, що мені подобається.

І знаєте, що я зрозуміла?

Одне «ні» — це не відмова від мене.

Це просто: «не зараз», «не потрібно» або «не моє».

А я все одно залишаюся собою. ❤️

Можливо, нам усім іноді варто менше боятися чужого «ні» — і більше дозволяти собі просто бути собою та говорити про те, що любимо.