За твердженнями підліткових психологів, спілкування — провідна діяльність у підлітковому віці. Це означає дві речі.

🔹 Самооцінка підлітка залежить від того, чи є в неї друзі і який статус вона займає в колективі. Досвід відторгнення, булінгу, самотності впливає на її подальше життя.

🔹 Мозок дитини в підлітковому віці особливо чутливий до навчання спілкуванню. Найбільше це стосується спілкування, яке допомагає будувати близькі стосунки. Дитина вчиться відкриватися, слухати, цікавитися життям іншої людини, відстоювати себе, презентувати себе, бачити кордони іншого. Усе це допомагає будувати близькі стосунки й добре почуватися в компанії близьких людей. Це та база, яка формується на все життя. (Хоча, безумовно, вчимося спілкуватися ми все життя.)

Батьки питають мене, як допомогти підлітку навчитися спілкуватися. Питання складне, бо в підлітковому віці ми, на жаль, втрачаємо контроль над спілкуванням дитини. Вона спілкується окремо від нас, а іноді й потайки. Але наш вплив, безумовно, залишається.

Спочатку поговоримо про те, чого категорично не можна робити.

🚫 Давати поради підлітку, коли він розповідає про свої проблеми у стосунках, але не просить допомоги.

Наприклад, дитина каже, що подруга її образила, а ви радите: «Ти поводишся як ганчірка. Припини з нею спілкуватися!»

Ми віримо в те, що дитина має пройти власний шлях у спілкуванні, навіть якщо цей досвід буде болючим. І ще ми віримо в те, що дитина достатньо компетентна, щоб вирішувати свої проблеми.

🚫 Критикувати спілкування підлітка з друзями.

Підліткове спілкування не призначене для вух дорослих. Там багато лайки, сленгу, спрощень, куражу й різкості. І чесно? Воно мене теж іноді бісить. Але воно не спрямоване на мене. Це світ, до якого в нас немає повного доступу. Поважаймо кордони підлітків!

Звісно, це не стосується випадків булінгу, сексуальної експлуатації та іншої небезпечної чи неприпустимої поведінки.

Тепер про те, що можна робити.

✅ Перебудовувати власне спілкування з підлітком.

Чи сприймаєте ви свого підлітка як особистість, гідну поваги? Чи можете слухати його, відкриватися йому, довіряти, давати йому простір для довіри до вас і щиро цікавитися ним? Якщо так, то дитина вже має у вашій особі людину, з якою можна спілкуватися. Але цього, звісно, недостатньо.

✅ Висловлювати описову похвалу, підкреслюючи сильні сторони дитини у спілкуванні.

«Я помітила, що ти вмієш підтримувати. Дякую тобі за це».

«У тебе хороше почуття гумору».

✅ Слухати дитину, коли вона розповідає про своїх друзів, проблеми й успіхи у спілкуванні.

Якщо робити це уважно, з прийняттям, розумінням і без зайвого менторства, то дитина, найімовірніше, прийде ще. А можливо, й попросить поради.

✅ Впливати на середовище, у якому спілкується дитина.

Іноді зміна школи чи гуртка, де дитина почувається вигнанцем, дуже позитивно впливає на її бажання й уміння спілкуватися. Ми можемо також пропонувати додаткові табори, гуртки, активності, де в дитини можуть з’явитися друзі, приятелі й компанія для спілкування.

При цьому важливо враховувати інтереси дитини, бо там, де є інтерес, можуть знайтися й однодумці.

Зараз осередком соціалізації часто стають соцмережі. Батьки зазвичай виступають проти, хоча підлітки, як і решта людства, використовують їх по-різному. Хтось шукає там визнання й намагається підняти свою самооцінку за рахунок інших, хтось потрапляє в токсичні спільноти, а хтось знаходить друзів, однодумців, вчиться презентувати себе, спілкуватися й будувати стосунки.

Підписатись Підтримати