Цього літа зі мною сталася дуже цікава подія: я пройшла Camino Podolico.Сamino- це паломницький шлях святого Іакова, який прокладений в різних країнах Європи. Найвідоміший- це Каміно Сантьяго, який охоплює Францію, Прртугалію й Іспанію. В нас Каміно прокладено в Вінницькій та Хмельницькій областях. Я йшла частину Каміно, що починається з міста Бар Вінницької області, а закінчується в Камʼянець-Подільському. Загалом за 6 днів ми пройшли більше, ніж 150 км. Мандрувала я не одна, а з групою колег-логотерапевтів. Більшість дороги проходила повз мальовничі краєвиди: поля, ліси, пагорби, річки, долини. Шлях Camino Podolico розбитий на щоденні відрізки 20-30 км, на проходження яких, враховуючи важкий рюкзак і перепочинок, уходить цілий день. Ночували в отелях, на базах відпочинку чи зелених садибах. Кожне містечко, куди ми приходили на ночівлю, має свої історичні й архітектурні пам’ятки. Але на жаль, ввечері після проходу цієї відстані особисто мене вистачало лише на те, щоб випрати речі, прийняти душ, поснідати, перебрати рюкзак і спати. Тож мета подорожі була скоріше, не культурною, а туристичною. Дорога принесла багато випробувань і дала досвід самоподолання. Іноді дуже складно знайти в собі сили на останні декілька кілометрів, коли ноги просто відмовляються йти, на плечах наплічник 10 кг, а попереду - черговий підйом. Але було й багато вражень, зустрічі з цікавими людьми й багато усвідомлень про дорогу. Для мене дорога є символом життєвого шляху людини, і ті виклики, з якими я зустрічалася й способи, яким я долала, стали хорошими підказками про подолання життєвих складнощів.