📚 Поліні по програмі задали «Ромео й Джульєтту». Наче раніше рекомендували читати спочатку твір і ні в якому разі не дивитися кіно, але мені стало шкода зумерської дівчини, й я вирішила «оживити» твір класика. Треба ж їй зрозуміти, як саме й де це все відбувалося.📺 Згадала, як мама гукала мене в дитинстві до телевізора, коли йшла відома екранізація 1968 року. Мама тоді розповіла мені, що для ролі Джульєтти режисер дуже довго по всій Англії шукав дівчину з безвинним виразом обличчя. Головна героїня й насправді дуже гарна тією самою безвинною й природньою красою.🎭 Актори, звісно, говорять мовою Шекспіра. На жаль, я ці вірші вчила російською. Мені цікаво було почути переклад українською. Деякі монологи донці довелося пояснювати, бо вона взагалі не розуміла, про що мова. Наприклад, монолог Меркуціо про королеву Маб ми прокручували двічі чи тричі. Як і розмову Ромео й Джульєтти на балу в Капулєтті.💬 Донька засудила такий швидкий перебіг амурних подій: «Мама, як це можна взагалі? Побачила його, тут же закохалася, на другий день вже вийшла заміж. А раптом потім зʼясується, що він їй не підходить?»⚔️ В мене ж при перегляді епізодів, як вбили Меркуціо, а потім Тібальдо, зʼявилася крамольна думка, що зависання в шутерах сучасних підлітків — не найгірше, що може статися…🎬 Якщо буде час і натхнення, рекомендую подивитися. З підлітками чи без. Бо фільм дуже естетичний, з хорошими акторами, гарною музикою й костюмами.