Парфумерний фантом: етюд у ковідних тонах (історія викладача)Стоси паперів, як нагромадження німих докорів. Кожна історія хвороби – то чужий біль, переписаний непевним студентським почерком. Я гортав їх, як гортають дні у неволі: монотонно. Місцями ж із насолодою від геніальності й кмітливості пера.Аж раптом – удар. Невидимий, але гострий, як лезо скальпеля. 🔪Від одного зшитка війнуло не лікарняним хлором, не затхлим духом чергувань, а чимось нетутешнім. То був аромат. Аромат, що врізався, як ніж, у нюхові цибулини. Він виривався з-поміж описів пальпації печінки й температурних кривих. Загострений нюх після перенесеного ковіду не міг цього ігнорувати.Звісно роботи всі із авторами. Весь цикл я жартував про «парфумерні атаки», застерігав від підкупу та недоброчесності. Відстоював внутрішні кордони та стояв на варті справедливості. Жодної упередженості – виключно професіоналізм.Минув рік. Часи ковіду ще тривали. Коло замкнулося. ⏳Буденний жест, після якого нюх ще більше загострився. Той самий фантом. Той самий запах. Несподівано, грубо, із присмаком стерильності. Аромат, що розпилився на мої руки. То був антисептик. Спирт із ароматом троянди. 🧴🌹Студентська робота просто писалася... охайно. Світ навколо був стерильним, а я приписав цій дезінфекції зміст, якого не було.Мій «парфумерний детектив» розсипався в пил під дією 70% розчину. Іноді аромат це просто спосіб вбити мікроби. ✨Бережіть свій нюх від ілюзій. Це можуть бути ознаки Long COVID. 🥹#медісторії