Чому, коли намагаєшся покращити свій стан - більше відпочивати, раніше лягати спати, зменшувати навантаження, - раптом стає ще гірше? Тому що у тривалому стресі психіка мобілізована: потрібно діяти, справлятися, контролювати те, що відбувається. Коли нарешті з’являється можливість (або ви докладаєте спеціальних зусиль, щоб) уповільнитися, виспатися, видихнути - помітнішими стають накопичена втома, тривога й тілесне напруження. Можна почати відчувати те, що раніше було менш доступним або просто губилося за необхідністю постійно функціонувати. Це перша причина. Друга - психіка несвідомо "не згодна" з послабленням режиму. Бо звикла жити на високих обертах і вимагає продовження банкету: щоб усе було інтенсивно і обов'язково так, аби штирило. Тому опирається спробам розслабитися, повертаючи організм до вже знайомого стану мобілізації. У будь-якому разі короткочасне погіршення ще не означає, що ви робите неправильно, намагаючись врешті виспатися (та де там). Але й автоматично вважати погіршення від того нормальною реакцією ми не будемо. Варто дивитися конкретніше: що саме стало гірше, наскільки сильно, чи пов’язано це в часі з відпочинком і зміною режиму сну, як стан змінюється протягом дня. Тоді стане ясніше, чи це тимчасова реакція на вихід зі звичної мобілізації. Чи треба коригувати режим. Чи треба шукати іншу причину.