Canal in book we trust - @inbookwetrust - №4716
Чесно, давно хотіла написати пост про примітки Ще коли читала «Вбивчих письменників» Саші Павлової.Бо саме звідти я дізналась, що таке «алогічна поведінка жертви» та «культура воєнізованого мачизму». А потім прочитала в примітках, хто такий «нувориш». Це вже з книжки «12 вбивчих днів».А вчора після Книжкового клубу за «Лунами» їхала з однією з учасниць і ми розговорились про книжку Девіда Фостера Воллеса «Невгавний жарт». Тексточікуєтьсяукраїнською у Видавництві Жупанського. Це найбільший за обсягом текст, з яким мали справу у видавництві — 3 мільйони 300 тисяч знаків. Переклад Петра Таращука, за редакцією Максима Нестелєєва. Над книгою працюють вісім років. До чого тут примітки? Бо їх в тексті 388 і вони важливі, мʼяко кажучи (на скріншоті трохи пояснення). Тобто це буде апогей наявності приміток. Тому коментарі під анонсом від Жупанського на кшталт «а як розмістять у трьох томах примітки?» важливіші, ніж може здаватись на перший погляд. Про що роман Воллеса? Зокрема про програми лікування наркоманів, саморуйнівний спосіб життя та депресію. За словами, Жупанського, в Америці автора вважають одним з найважливіших письменників сучасної класики. Ось так в мене зʼявилась нова бажанка. Не буду жартувати, що це було вже. Тим паче, обіцяють три томи у спеціальному футлярі. Як жартують (чи не жартують) у видавництві, розраховують, що 10-50 людей таки прочитають таку величезну книженцію. Приємно було б бути серед цих 50-ти?📷 — видавництва. «Невгавний жарт» справа внизу. Назва роману — це цитата з Шекспіра якщо що. Відповідно привʼязка до перекладу останнього. Ми писали про цю книгу тут (пост 2021 року) і тут (пост 2024 року, зі смішним коментарем Максима Нестелєєва). Ну друге 📷 — відповідно й так підписане.in book we trust
1800
25-01-23 17:09