Поділюся прикладом NDA, який ми нещодавно впровадили в обох наших організаціях. Точніше, переліком категорій конфіденційної інформації, який ліг в основу шаблону договору про нерозголошення.Цей договір належав до тих завдань, які «обовʼязково треба зробити, але колись, коли буде час». І енну кількість років цей час не знаходився.А потім трапився неприємний кейс: наші внутрішні документи, які можна було використати для аналітики під час написання магістерської роботи, могли потрапити в цю магістерку в оригінальному і повному вигляді, що не ок.Дізнавшись про це, ми переконали студентку буквально за два тижні до захисту повністю перекроїти свою роботу. І тоді ж зрозуміли, що причина проблеми у нас самих: чітких правил щодо використання внутрішніх напрацювань колегами, студентами, з якими часто взаємодіємо, партнерами — не існує.Ми завжди керувалися загальним уявленням про етику ведення справ. Проте у кожної людини — воно ж своє. А хтось може щось порушити не від злого умислу, а банально — через незнання.Через тиждень після інциденту угода про нерозголошення у нас зʼявилася. Час знайшовся.