Всі ми організовуємо заходи в межах проєктів. Збираємо реєстраційні списки учасників з персональними даними: іменем, телефоном, мейлом. Передаємо донорам під час звітування, бо так історично склалося. Ми робили так роками — аж допоки у команді зʼявилася Настя Рудніцька. Одного дня вона раптом повідомила: я переконала донора, що відтепер ми надаватимемо інформацію про бенефіціарів в анонімізованому вигляді, бо так етичніше і правильніше. З достатньою кількістю даних для MEL, але без контактів та імен. Я здивувалася, що так можна. Трохи згодом ми оновили Політику щодо використання та передачі персональних даних. Там зʼявився пункт, в якому сказано: «Передача персональних даних третім особам здійснюється з дотриманням принципу мінімізації та лише в обсязі, необхідному для досягнення конкретної мети обробки [...] Донорам та грантодавцям — у межах звітності, переважно у знеособленому або агрегованому вигляді, якщо інше не є обґрунтовано необхідним». Днями ми звітували вже іншому донору. За замовчуванням надали анонімізований список учасників. Нас попросили повний. У відповідь ми надіслали офіційний лист із коректним поясненням, чому списки виглядають саме так, посиланнями на Політику, обґрунтуванням, як вже надана інформація (списки, фото із заходу, відгуки у соцмережах) підтверджують заявлену кількість учасників та факт проведення заходу. Також уточнили, чи дійсно у донора є обґрунтована потреба в персональних даних.Виявилося, що нема. Нам дозволили лишити список анонімізованим 🙂.