Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - 𝕚𝕞𝕞𝕖𝕟𝕤𝕚𝕥𝕪🕊
Añadido 14 jul. 2024

𝕚𝕞𝕞𝕖𝕟𝕤𝕚𝕥𝕪🕊

@immensity_withGod
Número de suscriptores: 585
Fotos: 2,320
Videos: 1,140
Enlaces: 153
Descripción:
Про те, що цінне... Все, що ви робите, робіть з любов'ю 💞 1 Кор. 16:14 Будемо раді кожному, хто залишиться тут🥰 Давайте зростати разом, відчуваючи Божу любов 🌸🙏 з тобою на зв'язку: @Inessa_kn @yulyasha_pulina КАНАЛ👇 https://t.me/immensity_withGod
Fuente

𝕚𝕞𝕞𝕖𝕟𝕤𝕚𝕥𝕪🕊 | Я ЗНАЮ: МАЛО СКАЗАНО "СПАСИБІ"...Я знаю: мало сказано «спасибі», Тих щ...

Logotipo de la comunidad de telegram - 𝕚𝕞𝕞𝕖𝕟𝕤𝕚𝕥𝕪🕊 𝕚𝕞𝕞𝕖𝕟𝕤𝕚𝕥𝕪🕊 @immensity_withGod
258 Vistas/Alcance 2026-01-16 07:51 Mensaje №4764
Я ЗНАЮ: МАЛО СКАЗАНО "СПАСИБІ"...Я знаю: мало сказано «спасибі», Тих щирих слів до Бога в небеса…А хочеться, щоб вдячність у молитві Кричала голосніше, ніж нужда. Замало ще в житті я оцінилаТу милість, що являється щодня. Нічим перед Творцем не заслужила, Це тільки благодать Його дала. Чи ж дійсно зрозуміла я насправді, Яким багатством наділив Отець? Як часто погляд в небо підіймаю І щиро дякую Йому за все ? За те, що можу бачити очима, Як різнотрав'я помережило поля, Як небо ділиться в грозу наполовину,І з вітром бавиться жовтавий листопад. А хтось лише змальовує в уяві:Яке ж воно те сонце в небесах? На що подібне яблуко духмяне? Як верби мокнуть віттям у ставках? Не чує хтось веселий сміх малечі, Як плаче скрипка — лиш торкнись її... Як зустрічають весну соловейки,І як річки тікають поміж гір. А хтось ніколи землю не відчує, І не втече самий від суєти…Стоптати трави, досвіта... босоніж... Не порахує на снігу свої сліди. Комусь не суджено дитину обійняти — Руками пригорнути до грудей…Сніжинки на долонях розглядати, Торкнутись крапельки дощу, яка паде. А хтось уже давно забув про спокій, Де вибух не тривожить тихий сон; Як пахнуть стіни у своєму домі ,І будить тиша вранці за вікном. Як поділити лиш окраєць хліба, В голодні очі глянувши дітей? Чи до останнього з війни чекати сина В молитві на колінах ніч і день. Бо найчастіше це не помічаєш, Який щасливий ти серед людей. Цінуєш лиш тоді, коли втрачаєш, Того що було, більше не вернеш. Коли не зможеш пригорнутися до мами,Відчути теплоту її долонь, Не вчуєш раптом рідний голос батька І не спитаєш мудрості його. Найгірше, щоб образу затаїти, Не встигнути промовити: «Пробач». Великий подарунок з неба — жити, А ми самі вирішуємо як. Чи вмієм справді цінувати Бога, Що Сина Однородженого дав? Так небо близько не було ніколи І благодать зливалась через край...Я хочу більше, Боже, відчувати, Блаженство пропускати крізь єство, Щоб бачити в дрібницях те багатство, Яке, крім Тебе, не подасть мені ніхто!!!@immensity_withGod