У кожного в житті — свої потреби,У кожного в житті — якась є біль…Але не всі в печалях кличуть Небо,Не всі шукають Господа… Не всі…І так стає від цього дуже гірко,Що хтось надію на себе кладе —Не на Христа, а на просту людину…Ну, а в людини що вона знайде?Так часто біль і смуток люди сіють,І замість співчуття — докором б’ють.Так мало люди розуміти вміють,І так багато ран нам завдають…І ти стоїш, й від когось ти чекаєшХоч крихітку душевного тепла.І в цьому всьому ти не помічаєшТого, Хто це давно тобі вже дав…— Моє дитя! Повір, Я не змінився.Я — поруч. Я іду весь шлях з тобою.Я, як і ти, самотнім опинивсяУ надскладнім духовнім тім бою.Всі учні спали. Я один молився.Підтримки ні від кого не було.І піт кривавий по чолі котився…А скільки раз, дитя, таке було —Що навіть рідні геть не розуміли,І не приймали Господа свого.Сміялись з Мене, глузували й били…Й від цього всього тяжко так було…Але Я йшов. Бо думав Я про тебе.Я знав: Моя підтримка — в Небесах.Там — Мій Отець, і шлях пройти цей треба,Бо доля світу — на Моїх плечах.Тебе, дитя, Я добре розумію,Мені відомі всі твої страхи.Прийди до Мене — й Я тебе зігрію,Як гріють пташенят свої птахи.Поплач, дитя… Я сльози витираю.Побудь зі Мною. Я — твій добрий Бог.Якщо впадеш — Я Той, Хто підіймає,Цілитель ран і болей багатьох.Чому сьогодні ти засумувала?Чому печаль засіла у тобі?Невже у Мене сили вже не стало?Чому ж, скажи, здалася в боротьбі?Не зупинись. Не здайся. Не зламайся.Не падай духом — Я з тобою є.Мені, як і раніше, довіряйся,Бо лиш в Мені опора твоя є.Я проведу, дитя. Не сумнівайся.Лише у всьому вірною лишайся.Настане день — побачиш чудеса.Я — твій Господь. А ти — Моє дитя@immensity_withGod