📚 1/4 “Сіндер”, цикл Хроніки Місяця👤 Марісса Маєр📖 ретелінг, наукова фантастика, янґ-едалт ⚠️

Це цикл і першою книгою ви не зможете обмежитись, чи читати не по порядку. Я цього не знала.

🦾

Мої враження 🦿

Любителі ретелінгів про Попелюшку і наукової фантастики — зверніть увагу на цю книгу. Але майте на увазі: це не миленьке чтиво. Тут є подекуди доволі страшні описи впливу чуми на людей і відчуття війни, що стоїть на порозі. Мені дуже сподобався цей свіжий подих у знайомій казці. Головна героїня — 16-річна кіборгиня, яка працює механіком і фактично утримує свою опікунку та двох названих сестер, бо юридично є їхньою власністю. Кіборгів тут узагалі не дуже вважають за людей — це другосортні громадяни. Ідея сильна, але мені хотілося б більше пояснень, чому світ дійшов до такого. Водночас ставлення до героїні з боку оточення і так званих «родичів» було просто нестерпним і несправедливим. Авторка вклала в образ мачухи максимум негативу й огиди — я відчувала до неї дику ненависть, цей момент працював на всі 💯 Звісно, тут є й очікуваний бал, який іноді мені взагалі не ліпився до цього майбутнього. Він виглядав як вимушена данина канону — місце, де просто мало щось статись. Окрім землян, у світі є ще місячани — прекрасні обличчям, але чим більше ми про них дізнаємось, тим менше вони захоплюють. Хоча, як то кажуть, не все так однозначно. Ще один момент, який мені справді сподобався, — чума (звучить дивно 😅). Пошесть тут активно набирає обертів і є однією з ключових причин дій героїні. Але, як на мене, цих дій було замало. Хотілося, щоб усі причетні більше докладали зусиль до пошуку антидоту. Ще бісило, що героїня дуже довго відклала ремонт робота-андроїда принца, хоча подумала, що там щось дуже важливе. За довгий термін виконання роботи і сервіс лишаю Сіндер не схвальний відгук🤣

Кай — він же принц, він же хлопець, на плечі якого падає купа випробувань і політичних рішень. Я йому не заздрю, бо становище в нього важке. Але водночас я очікувала від нього більше мудрості й розважливості. Хоча, будемо чесними… ну яка мудрість у 18–19 років? Між героями була правдоподібна симпатія, але от те, як вона переросла у глибші почуття, здалося мені не зовсім переконливим. Найбільше мене дратувало тим, що герої не могли довіритися і поділитися своїми таємницями чи фактами про себе. Це спростило і вирішило б багато моментів. Авторка дуже вдало передала безвихідь і несправедливість, з якими стикаються головні герої, — я реально псіхувала, читаючи. Водночас мені бракувало більшої логіки в діях героїні. Типу, окей, вона хоче втекти, але виглядало так, ніби вона не до кінця продумала всі деталі для такого техногенного світу. Те, що багато чого тут передбачувано, — навіть говорити не варто. І я маю на увазі не казкову складову, а один конкретний сюжетний момент, який нам просто безсоромно злили, хоча з нього могла б вийти дуже сильна інтрига. Водночас залишається багато таємниць, зокрема те, як героїня стала кіборгом, адже вона нічого не памʼятає. Я чомусь думала, що ця книга дасть усі відповіді, але виявилось, що це цикл, і шукати їх доведеться вже в наступних книгах. Загалом ця книга мені більше сподобалось ніж не сподобалась, але хотілось трохи більшого з таким сюжетним потенціалом. ⭐️ 3,5/5⌨️ Ранок🌟/ReadBerry 🌟❔

Читали цю книгу? Плануєте читати цей цикл?