Про в’язницю непрощення«Ми прощаємо не заради людини, яка нас скривдила. Ми прощаємо заради самих себе, щоб більше не бути жертвами чи ув’язненими минулого, щоб скинути з себе тягар, що містить наш біль».«Пробачити не означає дозволити й далі завдавати вам болю. У кривді немає нічого нормального. Але що сталося, те сталося. І ніхто крім вас не може зцілити вашу рану».«Без гніву не буває прощення».«Придушений гнів руйнує вас ізсередини. Якщо ви не робите активних, свідомих, навмисних дій, щоб позбутися гніву, то утримуєте його в собі. І це не доведе вас до добра».«Ви маєте право відчувати лють… Тож коли ми не в змозі вивільнити лють, то заперечуємо або те, що нас скривдили, або те, що ми люди».«Лють — це другорядне почуття, захист, броня, під якою ми ховаємо первинне почуття. Ми маємо спалити лють дотла, щоб дістатися того, що вона ховає, — страху чи смутку.Лише тоді ми зможемо розпочати найважчу роботу.Простити себе».#ЕдітЕґер_ДарУсе. Дочитала.До кожного розділу авторка дає кілька завдань. Завтра викладу в коментарях, а то щось забувала.