Сьогодні в Україні ми святкуємо День автомобіліста та дорожника. Як людина, яка проїхала за кермом більше 80 000 км з початку повномасштабної війни, точно можу доєднатись до теплих побажань тим, хто сьогодні святкує, а таких лише в Укрпошті 3158 водіїв, чоловіків та жінок, тих, хто кожен день героїчно робить свою справу. “Ну що, газу і поїхали” – слова одного з наших водіїв за пару секунд після вибуху у центрі Костянтинівки. Схожі ситуації наші водії проживають майже щодня, доставляючи пошту, пенсії, допомогу та посилки у прифронтові зони та населені пункти з постійними обстрілами. Як каже наш водій Олександр Сергійович з Краматорська: “...треба було миттєво реагувати на ситуацію – рятувати автопарк! Погодився одразу допомогти, адже іншого виходу не було. Я завжди у житті керуюся таким принципом: треба – роби, боїшся – не заважай! Так було й цього разу.”А є й такі водії, як Ірина Григорівна, що працює з березня. Її рідне село Водяне, що на Запоріжжі, окуповане з перших днів великої війни. Тільки восени 22-го, після обшуків у її домі та погроз, вона змогла виїхати на Житомирщину та знайти роботу в нашому колективі. Тож сьогодні я хотів би подякувати усім нашим водіям та побажати лише легких доріг. Недаремно про вас написали майже усі світові ЗМІ, бо ваша праця справді безцінна. Ви одні з тих, хто тримає рідних на зв'язку та привозить те, що дозволяє кожному триматися. А ще ті, кого наші бабусі та дідусі найбільше раді бачити 🙂 Тож давайте візьмемо фразу “Ну що, газу і поїхали” за крилату. Що б нам не підкинула доля.