Igor Smelyansky/Ігор Смілянський | Нова» зрада під’їхала. Укрпошта продає російськомовні газети. 🤪Знаєте,...

«Нова» зрада під’їхала. Укрпошта продає російськомовні газети. 🤪Знаєте, я за дев’ять років у держсекторі бачив усе, але не з’їхати з глузду мені допомогли чотири прості правила: 1. Роби те, що потрібно, а не те, що подобається людям. 2. Посилай мудаків одразу — залишиться більше часу для добрих справ. 3. Стався до людей так, як хотів би, щоб вони ставилися до тебе. 4. Freedom of speech is a b.tch (свобода слова — це ппц, як важко), але це важлива складова демократії.Власне, одночасно з четвертим пунктом ми і підійшли до нашої сьогоднішньої теми про зрадну зраду.Бачите, яка штука: є громадська думка, є чиїсь персональні хотєлки чи нехотєлки, а є закон. Причому в суботу, коли ми святкували День Конституції України, частина з людей, які мочать мене за роспресу, ставила пости про ту саму Конституцію.Чи може генеральний директор Укрпошти Смілянський одноосібно вирішувати, яку друковану продукцію розповсюджувати, а яку — ні? «По понятіях» — так. За законом — ні. Бо сьогодні Смілянському може стрельнути в голову заборонити розповсюдження англомовних видань, бо нам дали менше зброї, завтра — угорських (тут без пояснень :)), а післязавтра — якомусь окремому виданню, бо вони його критикують або не від тієї політичної сили.Щоб убезпечитися від таких одноосібних рішень, у держави є інструмент. Називається — закон. І ось тут ми підходимо до цікавого: законом НЕ передбачено заборону на розповсюдження російськомовних видань. Передбачено, що якщо це російськомовна (англомовна тощо) преса, то вона має мати аналог українською мовою. Не впевнений, до речі, що The New York Times має, але, може, тому його і немає у нас у відділеннях.Чи простіше мені було б «накласти» на закон, прийняти таке одноосібне рішення і просто заборонити російськомовні видання? Та звісно! Мене б певна частина суспільства одразу полюбила, а інша, яка вважає, що не можна так порушувати закон, сиділа б тихенько, щоб не нарватися на гнів активістів. Але тут підкрадається п. 1 з мого списку…Розумієте, від наших лаптєногих сусідів з боліт нас відрізняє те, що ми хочемо демократію, верховенство права і свободу слова. За це ми зараз воюємо. Так ось, одноосібні рішення — це про авторитаризм і беззаконня, незалежно від того, хороші вони чи погані. Закон — і крапка. Поки не зрозуміємо це, якісних змін у країні не буде.Тому, підсумовуючи: чи вважає громадянин Смілянський, що закон застарів і його потрібно змінити? Частково — так. Хоча і там не буде простих рішень. Умовно — чи має право бабуся в 70 років розгадувати кросворд російською? Я вважаю, що вона має таке право, щоб у неї Альцгеймер не розвинувся. Чи може громадянин Смілянський, займаючи пост генерального директора Укрпошти, використати своє службове становище, щоб виправити недоліки законодавства? Ні. Чи може генеральний директор Укрпошти прийняти потрібний закон? Теж ні. Хоча приємно, що багато людей вірять, що можу 🙂Найлегше — звинуватити у всіх смертних гріхах Укрпошту або мене особисто. Точно набагато легше, ніж ініціювати громадський рух за необхідні законодавчі зміни, попрацювати зі своїми народними депутатами, запропонувати законопроєкт та врегулювати питання на рівні держави. Набагато простіше, але точно не ефективніше. На жаль.І наостанок, коротко повертаючись до п. 1, у п’ятницю на майданчику Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відбулася зустріч з видавцями друкованих медіа, де я, зокрема, підняв це питання. Вгадайте, яка була відповідь? Звісно, за традицією мене та Укрпошту звинуватили у вбивстві друкованих медіа (насправді брехня: рік до року ми доставили 55 мільйонів примірників у 2025 році, що на 1 мільйон більше, ніж у 2024 році).Але якщо заборонити російськомовну пресу, звісно, тиражі впадуть. Якщо раптом ви не знаєте, кого в цьому звинуватять, то знову можу дати підказку. 😊 Але, як я писав, навіть у цьому разі ми будемо діяти чітко за законом.Всім гарного та успішного тижня, і не зраджуйте своїм принципам!