Після того як Федоров почав говорити про вибори, у мене похитнулась до нього довіра. Я тепер, в принципі, і не шкодую що припинив виходити на акції в його підтримку, адже це дуже хитка доріжка.

І ось тут, на мою думку, треба чітко проговорити - чому я це вважаю помилкою з його сторони.

Тільки давайте домовимось - незалежно від того чи імпонує вам ідея виборів* чи ні, ви спершу почуєте мою думку.

1. Ще буквально вчора Федоров не хотів ніяких виборів -
Федоров хотів домовлятися з Зеленським, хотів бути міністром оборони в його команді роками. Роками без жодних виборів. І той факт, що виборів міністрів не існує його взагалі не хвилював. І тільки
коли в Раду не внесли його кандидатуру -
терміново захотів виборів. Як його принципова позиція зміниться завтра в залежності від ситуації? Це дивно, як на мене.

2. Вчора він був в пулі влади, змінив декілька посад найвищого гатунку в уряді, і планував залишатися в команді надалі, а вже сьогодні - злочинна влада, злодій на злодії сидить,
доколе, голосуй серцем. Весь період протестів він наголошував, що він був є і буде частиною команди, але чи то терпець урвався, чи ще щось стало поперек горла.

3. Людина, яка збирається стати гарантом конституції - починає з топтання по тій самій конституції, коли їй потрібно. І хоча заборона на вибори під час війни там прописана не найяснішим і найкращим чином - такі дії складають враження, що власне бачення Федорова для нього
важливіше, ніж якісь там закони. Так само, як до цього його власне бачення війни було важливішим за стратегію генштабу (не засуджую до речі за це, така позиція має право на існування в даній ситуації, просто факт)

4. Найголовніше - незалежно від подальших дій та обставин люди вже підняли на вила питання виборів в країні. Хтось за, хтось проти, але сам факт існування цієї дискусії вже є. Ніщо так сильно не розколить воюючу країну як виборчий процес під час війни. Зараз десь в кремлі протирають ручки росіяни і смакують як Українці повиривають одне одному хребти в таких політичних баталіях.

Це, на мою думку, дуже поганий вчинок з боку Федорова, він потроху сам себе закопує, на превеликий жаль.

Я проти виборів під час війни. Не дарма тисячі років існують закони мирного часу і закони часу війни, і це правило
добре себе показувало. А от коли в мирний
час керують наче в воєнний - все валиться, виходить диктатура і тиранія. Коли під час воєнного стану поводяться так, наче війни немає - виходить УНР, крах і голодомор.

Федоров же зараз презентує себе як популіст, який на шляху до своєї мети
готовий залишати позаду себе випалену
землю і руїни.

Федоров казав, що в нього є купа варіантів, як він буде рухатися далі заради посилення
України. А вибрав лише піврічний срач, безсенсовий і безпощадний, на який
перетворилися б вибори. І це обідно.

(Думку спиздив у Ель Гато бо він у мене буквально з язика зняв те шо я хотів би сказати)